Ми розписалися з Тимофієм, коли я жила на знімній квартирі в райцентрі, а він два роки приходив до мене у гості. Самі ми з двох сіл. Жити поїхали до його батьків, щоб зібрати на своє житло в області, де ми працюємо.

Вирішили, що дешевше їздити по проїзним на роботу щодня. Ніж платити за оренду і харчуватися в місті.
Село Тимофія ближче до міста, з нього нам зручніше добиратися на свої роботи.

Так ось. Переїхали ми, значить, до свекрів, там вже підготували дня нашого проживання. Та як підготували! Я просто випала в осад і досі ніяк не оговтаюся.

Тато і мама Тимофія, як виявляється, давно, вже багато років, сплять у окремих кімнатах. А третьої вільної у них немає. У кімнаті свекра поставили ліжко для Тимофія, у свекрушиній – для мене!
Я говорю:

– А це як так? Ми що, з чоловіком на окремих ліжках будемо і в різних кімнатах? Це як взагалі зрозуміти? Я не хочу з Вами у кімнаті жити, – прямо сказала я Марії Павлівні під час вечері. На що почула від мами Тимофія:

– А це нормально! А як ти хотіла? Чоловіку й жінці навіть корисніше ночі проводити окремо, ми он з чоловіком давно у цьому переконалися.

– Гм, – сказала я задумливо, – а якщо ми поспілкуватися захочемо чи про дітей подумати?

– Дітей як? Коли нас вдома немає, тобі про них і думайте. Давайте на цьму закриємо тему, ви у нас поки що живете. Тому живіть за нашими правилами. Жінки в одній кімнаті, чоловіків – свою.

І знаєте, мій Тимофій слова проти мамі не сказав!

Вже через три дні я подала на розлучення, знайшла через знайомого ріелтора за один день квартиру в місті і переїхала, щоб забути те все як безглуздий сон.

Тимофію і свекрусі навіть нової адреси своєї нової не лишила, але вони через тиждень, коли зрозуміли, що я не повернуся, намалювалися під дверима моєї роботи.

– Донечко, не гарячися, ну переїдете на свою квартиру через кілька років, там буде, як вам заманеться, – почала вмовляти мене Марія Павлівна. Але я попросила охоронця провести мене повз цих людей, яких я знати більше не хочу.

Чула різне, але отакого, з чим оце зіткнулася, навіть уявити не могла! Скоріше б уже розлучення і викреслити з пам’яті Тимофія і його сімейку назавжди. А мама моя ще говорить мені: «Може, подумаєш, доню?»

А ви як вважаєте, я дійсно поспішила з розлученням і треба було спробувати якось вирішити ситуацію?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело