Маємо – квартира, три машини, будуємо будинок, встигаємо ростити дитину. Але ми з чоловіком завжди не такі. – Квартира двокімнатна – мало, потрібно тркикімнатну, машини вам такі не потрібні, ви дорослі люди, а все не награлися, та й краще б відклали і купили собі квартиру побільше, будинок – це взагалі хто зна й що, рано ще дачу в 30 років будувати, на світ би подивилися, а так будете на цій дачі тепер стирчати! Он як у моєї сестри Наталочки, ото зять. Ну похваліть нас, мамо, тату!
Зрозуміли з чоловіком, що за 10 років нашого з ним спільного життя ми не чули жодного слова похвали від наших батьків.
А так хочеться почути теплі слова рідних людей!
Не вихваляюся, не звикла, все своїми силами, без нормальної відпустки і вихідних, працюючи майже тільки на себе, але все ж таки маємо – квартира, три машини, будуємо будинок, встигаємо ростити дитину. І на кожен наш успіх чуємо від бвтькв:
– Квартира двокімнатна – мало, потрібно тркикімнатну, машини вам такі не потрібні, ви дорослі люди, а все не награлися, та й краще б відклали і купили собі квартиру побільше, будинок – це взагалі хто зна й що, рано ще дачу в 30 років будувати, на світ би подивилися, а так будете на цій дачі тепер стирчати!
І так у всьому.
Але при цьому нам постійно розповідається про дітей друзів, які живуть “набагато краще, ніж ми”, тільки в чому проявляється це краще, не завжди зрозуміло.
Так, ми не мотаємося світом, ми не витрачаємо гроші на розваги, не ходимо по клубах/ресторанах. Бо для нас найкраще проведення часу – це один з одним під футбол чи цікаве кіно.
І закордон нам з Ромою цілком достатньо раз на рік кудись вибратися. Та й тим більше, коли ти працюєш на себе, залишатисправи собі на збиток не дуже вигідно, та й часу чесно сказати немає.
Словом, те що ми любимо сидіти вдома, сприймається, як щось соромне.
Чоловік мій Роман взагалі завжди кругом не правий, це при тому, що він вважає за краще проводити час із сім’єю, не має шкідливих звичок, вміє заробляти і нас з дитиною любить шалено.
Але характер! Має свою думку та відстоює її! В інших кращі, більш поступливі, он як у моєї сестри Наталочки, ото зять!
Я все доросле життя чую, що у якоїсь там дівчини “чоловік крутий”, причому, теж не зрозуміло, в чому крутість. Можливо тому, що планка у мене завищена, і покупка на сім’ю другої машини та поїздка на Кубу – це не прояв крутості. А коли кажеш, що в мене ось як би теж не гірше – піджимаються губи.
Можна говорити скільки завгодно, просто зараз трохи наболіло, бо не вдається вибудувати нормальні взаємини з близькими родичами.
І так, 10 років тому у нас із Романом на двох була одна подушка та на вечерю смажена картопля. Може, в цьому вся причина, бо я одразу не вийшла заміж за крутого мужика. як моя Наталка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com