У нас з чоловіком виникла ситуація, коли мені треба поступитися своїми інтересами та інтересами своїх дітей у квартирному питанні. А я не готова це зробити, тому справа йде до розлучення, іншого виходу я не бачу.

З Валерієм у нас другий шлюб. З ним ми зараз живемо у двокімнатній квартирі, в якій зареєстрована тільки я та діти: старший син від першого шлюбу та спільний з Валерієм син.

Реєструвати в ній чоловіка я не хочу, хоча це не єдина моя нерухомість. Є ще спадкова квартира бабусі, також однокімнатна. Ось після того, як я стала спадкоємицею і загострилися наші стосунки з чоловіком.

Він хоче, щоб продала квартири і ми почали будівництво власного будинку. Я не проти, про будинок я і сама давно мрію. Але не зараз, а потім, років через шість. Поки що у мене в планах купівля двокімнатної квартири для молодшого сина. Продам однокімнатну, оформлю іпотеку на маму.

У Валерія від першої дружини двоє дітей: спільна дочка та дитина першої дружини, яку мій чоловік удочерив. Тобто Валерій виплачує аліменти на двох дітей.

Ось закінчаться аліменти за шість років, тоді й будинок купимо. Так я міркую. Але чекати стільки він не хоче, наполягає на продажі квартири, хоча б однієї.

Тобто, я продам своє, вплутаюся в іпотеку на спільно нажите майно, буду сплачувати кредит, здаючи інше своє ж? А його третина зарплати йтиме у першу сім’ю?

– Правильно син радить, – каже свекруха, – нема чого чекати, раз є можливість зараз будинок купити.

Свекруха в мене непогана, але, крім чоловіка мого, у неї ще троє дітей. І нікого вона не забезпечила житлом. А я так не хочу. У варіанті, запропонованому Валерієм, немає двокімнатної квартири для нашої з ним спільної дитини.

– Давай шлюбний контракт укладемо, – запропонувала я чоловікові одного разу. – Я готова вкластися, але, якщо щось трапиться, я не ділитиму будинок з твоєю мамою і двома твоїми дітьми? Ти і так їм багато допомагаєш.

– Який контракт? – відмовляється чоловік, – кажеш, що любиш мене, а сама така розважлива!

Я не знаю, що робити. Зберігати свій нинішній шлюб та йти на умови чоловіка на шкоду своїм матеріальним інтересам та інтересам моїх дітей? Не погоджуся – відчуваю, що справа йде до розлучення.

– Коли люблять, – дорікає чоловік, – так не поводяться.

А я люблю, але рожеві окуляри давно знято з очей. Продати своє, щоб вкластися в спільне, як на мене, це не розумно, принаймі в моєму випадку.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело