Найгірше, що може статися в сім’ї це жити одночасно з іншим поколінням. Я завжди вважала, що нам з чоловіком варто переїхати. Ми жили на квартирі, проте, у нашому домі були перебої з водою, тому на вихідні вирішили поїхати погостювати до свекрухи. У цьому домі крім батьків чоловіка жили його сестра з чоловіком та дітьми.

Від початку я знала, що лізти в їхню кухню не буду. Адже тут і без мене дві господині. Та ще сестра чоловіка завжди мала на мене зуб. У мене було відчуття, що вона мені просто заздрить. Цього разу без сварки також не обійшлося, як завжди.

Одного дня за вечерею свекруха почала звертати увагу на мій зовнішній вигляд. Говорячи, що у мене манікюр, педикюр та фарбоване волосся. Мабуть, чоловік, тобто її синочок, всю зарплатню віддає на мої салони красоти. От її донька скромна, вона не потребує марафету, щоб бути красивою. Всі кошти лиш на дітей, бо вони найважливіші в житті.

Я була здивована, що жінка зачепила цю тему. Мої діти були гарно вдягнуті та нагодовані. А те, що у мене проведені певні процедури не має їх стосуватися. Адже усе я оплачую зі свого гаманця. Так як чоловік ходжу на роботу, ще на початку наших стосунків він сам сказав, що всі витрати по дому він візьме на себе. А те, що зароблю я, можу витрачати на свої потреби. А от сестра чоловіка, не працювала. Велика кількість їхнього бюджету йшла на будування власної домівки, тому вони постійно економили.

Потім вона сказала, що ми на марне витрачаємо кошти літаючи кожного року на відпочинок, бо відпочивати нам нема від чого. Ніби не можемо поїхати на озеро в сусідньому селі, чим не пляж. Її донька, лиш хитала головою в такт матері, але свою думку не висловлювала. Вона у всьому догоджала матері. Мабуть, через неї дівчина жертвувала своїм забуваючи про свої потреби і бажання.

Ці слова ще більше розізлили мене. Наші дітки часто хворіли на простуду, тому ми вирішили возити їх на море, щоб як кажуть, зміцнити імунітет. Та й для нас це зміна середовища є дуже корисною. Дні в сірих будинках і бетонних стінах нікому ще щастя не принесли. Тим більше для цих поїздок кошти ми відкладаємо самостійно, не просимо у родичів. Те що її донька, не може собі таке дозволити, лиш її проблема, а не моя.

Після вечері, свекруха ще й жалілась чоловіку, що я не допомогла їм готувати. Його відповідь була такою:

-Мамо, по-перше, те що ти сказала за столом мені дуже не сподобалось. Я знаю, що моя дружина тобі не подобається, але це мій вибір. Я живу з нею і мене все влаштовує. Вона чудова господиня та мама для наших дітей. Якщо тебе, так не влаштовує спілкування з нею, то ми можемо взагалі не приїжджати.

-Ти заради цієї вертихвістки готовий на рідну матір голос підняти! – відповіла вона.

В цей час я була в сусідній кімнаті, тому все чула. Мені не хотілось, щоб він сварився з мамою через мене. Але терпіти таке відношення було також не можливо. Його сестра захищала маму словами, що він знайшов собі міську фіфу, яка сіла йому на шию. Що через мене, погіршились стосунки між ними. Що чоловік, перестав допомагати по господарству. Але він не може розірватись між містом і селом. У нього давно є своя сім’я. Тим паче зять міг приділити час роботі, адже живе на місці.

Наступного дня ми вже збиралися додому. Свекруха вийшла попрощатись та попросити пробачення, за сказане вчора. Але мені здавалось, що ці слова були не щирими. А сказані, лиш щоб не сваритись з сином. Сестра, вирішила, навіть не виходити з дому лиш фиркнула носом на порозі та повернулась у будинок. Лиш свекор був весь цей час на моїй стороні та мовчки слухав цю балаканину. Він попросив не звертати увагу на ці розмови та запрошував повертатися частіше.

От такі родичі цікаві у мене. Я повинна відповідати, за те, що інші не досягли того ж матеріального достатку, що і ми.

Джерело