Був і гадаю, є досі у мене найкращий друг, а в нього вже колишня дівчина. Вони розлучилися нещодавно, з його ініціативи, він її покинув. Колись ми всі разом спілкувалися, і в нас обох була до неї симпатія, а в неї до нас.

Кожен домагався її по-різному, але мені швидко це набридло, тому що дружбу не хотів псувати з другом через дівчину. Думав, вони матимуть дуже довгі стосунки. І ось, я з нею просто спілкувався, але не більше.

Пройшло 5 років, і в цей період у них почалися сварки, і таке інше, вони розлучалися і мирилися. Я завжди, як другу, так і подрузі хотів допомогти, але симпатія до подруги ніколи не зникала. Але відбити її ніколи не думав, та навіть не уявляв, бо знав, що це буде зрада з мого боку.

І ось, зрештою, він її покинув. Минуло два тижні, і він чомусь вирішив її повернути. А вона не захотіла поновлювати стосунки, дізналася від когось, що він зраджував їй. А друг тепер думає, що це я їй розповів і налаштував проти нього.

Наше спілкування припинилося з його боку, але я не люблю виправдовуватися. Вирішив, нехай думає, що хоче, я ж розумію, що я так не вчинив би, тим більше я сам цього не знав. Якщо він вважає, що я здатний на це, то навіщо така дружба.

Але виходить така ситуація, що з другом я перестав спілкуватися, а з подругою навпаки почав більше бачитися, набагато більше, і тепер мучить совість, як вчинити. Хоч вони розлучилися, все одно відчуваю наче зраджую другові. Так що спробувати досягти дівчини повністю або легко дружити?

Сам розумію, що почуття маю до неї ще з тих далеких часів. А з іншого боку, мені дуже шкода друга. У нас була така яскрава, міцна дружба, хочеться і друга повернути, і з нею бути. Але боюся, що вони помиряться, і я не захочу цього. Яке дивно замкнене коло.

Зустрічаємося півроку, каже, що любить мене, але при цьому зберігає на комп’ютері фотографії дівчини, яка його покинула. Твердить, що забув її, але факти свідчать про протилежне. Та дівчина попросила його

Коли зустріла майбутнього чоловіка, одразу ж подумала – це доля. Нам так було добре разом, що коли він зробив мені пропозицію, думала, житимемо довго і щасливо, аж до старості. Але

Я залишилася одна з тримісячною дитиною на руках, чоловік мене покинув, мої батьки ніколи мені ні чим не допомагали, мабуть, саме тому я почала підробляти в магазині у віці 15