Сергію постійно не щастило із жінками. В офіційному шлюбі він був двічі, і разів п’ять намагався жити в цивільному. Але завжди результат був однаковий. Доводилося розлучатися та починати все спочатку.

Нині він жив із черговою громадянською дружиною. Дівчину звали Ганна. Вона сама пішла йому від одного його знайомого. На спільній вечірці, куди вона прийшла зі знайомим Сергія, вона стала надавати йому знаки уваги і вони втекли з вечірки вдвох.

З того часу й живуть разом. Аня народила йому сина, але своїх стосунків вони офіційно так і не оформили. Живуть вони у квартирі Сергія. Дівчина не має власного житла. Сергій працює інженером у компанії, що виробляє полімерну продукцію.

Він там єдиний технічний фахівець та отримує хорошу зарплату. Нещодавно його фірма відкрила філію у сусідньому маленькому місті, і Сергій уперше поїхав туди контролювати запуск нового обладнання.

Пропрацював там до десятої вечора і поїхав додому. Дорога додому зайняла три години. Втомлений він сяк-так піднявся до своєї квартири на восьмий поверх елітного будинку з охороною та консьєржем і став відчиняти двері.

Двері виявилися замкненими зсередини на засувку. Сергій зателефонував. Ніхто не відкривав. Він зателефонував Ані телефоном. Вона слухавку не брала. Сергій став дзвонити у двері без перерви.

— Йди до своїх дівчат. Туди де всю ніч був. Вони нехай тобі двері відчиняють. Я тебе не пущу! – Раптом почувся з-за дверей злий голос Ані.

– Так, я працював весь день в іншому місті. Я ж тебе попереджав, – виправдовувався Сергій.

— До першої години ночі не працюють. Де був, туди та йди, – стояла на своєму Аня.

Гучно кричати, і стукати у двері не можна було. Прибіжить охоронець і конс’єрж викличе поліцію. Та й сусіди потім коситимуться.

Що робити у такій ситуації Сергій не знав. Переговори з Анею були марними. Додому вона його не пускала, а голосно обзивала з іншого боку дверей.

Витративши півгодини на вмовляння і нічого не домігшись, Сергій викликав ліфт і спустився вниз. Відчинив свою машину, відкинув сидіння та ліг спати. Вранці треба бути на роботі.

Його новий громадянський шлюб знову наближався до закономірного кінця. Жити з такою жінкою Сергій не збирався, але вигнати її на вулицю із спільною дитиною він не міг.

У перспективі виходило, що це йому треба йти зі своєї квартири. Адже їй йти не куди. За такими невеселими міркуваннями Сергій і заснув. Майбутнє нічого доброго йому не обіцяло.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело