Я завжди дуже хотіла працювати, керувати. І чоловіка зустріла зі своїм бізнесом, пощастило, як то кажуть.

Після народження сина Данилка ми з чоловіком вирішили, що працювати я не буду, краще більше уваги приділю дитині. Але свекруха Марина Вікторівна сказала, що настав час вникати і мені в їхню сімейну справу і запропонувала місце начальника відділу. Я опиралася, як могла, бо знала, що це не моє, поки мала дитина. Але чоловік умовив, я згадала давню мрію, не змогла відмовитись, погодилася.

Вже через тиждень я зрозуміла, що в кріслі начальника почуваюся незатишно, робота мені не цікава, але сказати відкрито Тимуру і його батькам не наважилася. Щодня з сумом думала, що завтра доведеться знову туди йти і зрозуміла остаточно, що це не моє. Я не вмію вчасно приймати важливі рішення і це незабаром помітили співробітники і, як мені здавалося, посміювалися за моєю спиною. Тому більшу частину часу я зачинялася в кабінеті, вдаючи, що працюю.

Таке керівництво невдовзі позначилося на результатах, знизилися продажі, порушилася дисципліна, підлеглі не бачили в мені начальницю і не сприймали мене всерйоз. Я зрозуміла, що так довго продовжуватися не може і треба все сказати чоловіку. Але Тимур, на щастя, і сам помітив, що я постійно без настрою повертаюся додому і запропонував:

 – Давай поговорю з мамою, щоб дала тобі помічника, я ж бачу, що тобі важко.

Після цієї розмови, буквально наступного ж дня, свекруха надіслала одну зі співробітниць мені допомогти. Поки вона наводила лад у справах, я не знала, чим себе зайняти і в той момент вирішила, що працювати тут не буду, а якщо буде потреба, повернуся на колишнє місце, де працювала до декрету.

Тільки ось на мене чекала ще розмова з Мариною Вікторівною, і я хвилювалася, як вона відреагує. На подив, вона мене зрозуміла і сказала лише:

– Що ж ти одразу не сказала, що не хочеш у нас працювати?

Ми відразу відмовилися від послуг няні, і я сама почала займатися і дитиною, і будинком. Чоловік сказав, що йому теж такий варіант більше підходить, коли ввечері його зустрічає затишок у домі і не стомлена дружина.

А я зрозуміла, що образ бізнес-леді не такий уже й легкий і підходить не всім, хоч колись я дуже про таке мріяла. Добре, що я це вчасно зрозуміла. Тепер я щаслива мама і дружина.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело