Того дня я з Наталкою востаннє їздив до своєї мами. Ну могла б при святі вона свій запал трохи стримувати, але ж ні. Все було Наталі не те і не так. Мама ж з самісінького ранку біля пічки простояла, а та їй прямо в очі все ляпнула. Після того, як мама в сльозах закрилась у своїй кімнаті, я посадив наречену у автівку і зник за горизонтом. Який же сором, а з вигляду, мов ангелочок.

– Анатолію, поговори зі своєю мамою, а то вона з тими продуктами вже мене замучила. Я ледь дотягла їх додому. А ще краще, відпрошуйся з роботи, і сам забирай. Я ніби не маю чим зайнятися, як розділяти цю гуску…

– Ну, Наталю, вона ж як краще хоче! Для нас старається. Хоче, щоб ми домашнє їли, без хімії. Їй теж було важко нести цю сумку, потрібно бути вдячними, а не бурчати, як ти любиш. А м’ясом я сам займуся, не хвилюйся.

Толік поклав слухавку.

Ось як бути? Ніяк у нареченої з матір’ю не ладяться відносини. Вже і їздити до неї стали набагато рідше. Думав, так краще буде. Ні, мама і здалеку примудряється Наталі настрій зіпсувати. Ну навіщо ці кури, що нам, їсти нічого? І сказати не скажеш – образиться.

Так і живу я між двох вогнів вже рік. Чого вартувала тільки остання поїздка до мами. Звичайно, мати підготувалася до нашого приїзду. Накрила стіл. І голубці мої улюблені накрутила, медовика спекла. Все пригощала, пропонувала добавки. І ображалася, що майбутня невістка не їсть.

Вирішити все мирним шляхом не вдалося. Наталя поскаржилася, що в голубцях капуста жорстка, а до медовика вона б більше цукру додала. Мати пішла в свою кімнату, не стримуючи сліз. Я її зрозумію. Вона весь день на кухні простояла, метушилася, готувала, в очікуванні сина з невісткою.

Анатолію це все не сподобалося, він тут же сказав Наталі пакувати свої речі.

– Ми їдемо, негайно!

Наталя, таке враження, що тільки те й робила, що чекала цих слів від чоловіка. Для неї поїздка в село була ніби випробуванням. Ну дуже сильно дратувала її Тамара Яківна.

Але як інакше, якщо та тільки те й робила, що пиляла нігті, сиділа перед дзеркалом і наносила різні масочки і жалілася, яка в них погана вода, бо помивши три тарілки в неї сильно знищились руки.

– На вигляд така мила та ніжна дівчина, звідки ж такий дивний і неприступний характер?

Ну що вона робить не так? Як знайти спільну мову з цієї дамочкою? Як не втратити сина, врешті-решт?

Так і минула поїздка. Толік матері телефонував іноді, але про поїздку навіть думати не хотів. Відвідає при нагоді краще сам. Але і тут Наталя висловлювала невдоволення. Залишатися одна вона не любила. Минуло небагато часу і шляхи Анатолія і Наталі розбіглися.

Яка причина? Самі розумієте. Не можуть люди довго прожити в такому союзі.

Через деякий час хлопець зустрів іншу дівчину. Саме з нею він і побудував сім’ю. З появою Ольги, спілкування сина з матір’ю змінилося. Дівчина нагадувала хлопцеві про те, щоб зателефонував матері, спитав як її здоров’ячко.

У село їздила з задоволенням, і разом з майбутньою свекрухою готувала улюблені страви для коханого.

Молоді люди залишалися у матері на пару днів. І Толік став помічати скільки всього потрібно їй допомогти. А домашніх курочок майбутня невістка обробляла сама і ніколи ні в чому жінку не дорікнула. Та й ні в чому було дорікати стару жінку.

Ви скажете, невже цій Олі так припала до душі свекруха? Адже це рідкість! Не думаю. Просто вона любила Анатолія, і не хотіла робити йому боляче. А ще вона розуміла, що і у неї будуть діти. І найголовніше, батьки навчили її, що важливіше сім’ї – нічого немає. Навіть якщо в спілкуванні з матір’ю Толіка щось було негладко, дівчині вдавалося обходити гострі кути.

Тамара Яківна так само підлаштувалася, і відносини у них чудові.

Ось така історія. Бережіть своїх рідних і близьких, а особливо батьків, адже вони живуть лише заради вас.

Фото ілюстративне

Джерело