Рита розплющила очі і зіщулилася. У квартирі дуже холодно. Вона подивилася на годинник, вже друга година ночі. Повернулась на другий бік і провела рукою по другій половині ліжка. Холодна. Виходить, Сашко досі не прийшов додому. Дівчина сіла на ліжку. Майже десять років щасливого спільного життя. Спільний син. І тепер чоловік їй зраджує. Причому зраджує ось так відкрито. Не відповідає на дзвінки та не приїхав ночувати. Про всяк випадок Рита потяглася до телефону і набрала номер чоловіка. Як вона й очікувала, телефон був вимкнений.

Дівчина засмучено кинула телефон на ліжко і відразу почула, як у замку повертається ключ. Чоловік повернувся. Вона встала з ліжка і вийшла в коридор.

– Привіт, – прошепотів Олександр. – Чому не спиш?

– Ти серйозно? – відповіла Рита. – Чому я не сплю? Друга година ночі, а мій чоловік тільки прийшов додому. Вважаєш, це нормально?

– Рито, я затримався на роботі. Я ж тобі казав, маю багато роботи.

– Саша, а ти не міг придумати, щось реальніше? Ти працював до двох? І, мабуть, не один, – Рита гірко посміхнулася. – А телефон вимкнув, щоб тебе ніхто не відволікав від роботи.

– Рито, – Олександр благально глянув на дружину. – Ну, сіла в мене батарея. А зарядку я вдома забув. Вибач.

– Навіть не смішно, – фиркнула дівчина. – Ти був у коханки? Так?

Олександр стомлено похитав головою.

– Рито, ну з чого ти це взяла? Придумала якусь коханку.

– Я? Вигадала? Давай подивимося. За останні два місяці ти регулярно «затримуєшся на роботі». Ти пропустив свято у школі у сина. Ти почав ховати свій телефон і часто виходиш із кімнати під час розмови. Раніше ти так не робив. Що я повинна думати?

Чоловік знизав плечима.

– Ну точно не те, що я маю іншу жінку.

– Добре, – погодилася Рита. – Тоді поясни мені, де ти пропадаєш, тільки без згадки про свою нескінченну роботу.

– Не можу, – зізнався Олександр. – Але Рито…

– Годі, – похитала головою жінка. – Я більше не хочу з’ясовувати стосунки. Сьогодні ти спиш на дивані. А завтра… завтра ми підемо подавати заяву на розлучення.

– Рито, будь ласка, почекай, – попросив Олександр.

– А чого мені чекати? – Запитала жінка. – Я втомилася. Тебе вічно немає. Ти не береш участь у житті сім’ї. Все вибач. Я піду спати.

Вранці Олександр не став чекати, коли прокинеться дружина. Він зібрався раніше і пішов на роботу. Рита зібрала сина, відвела його до школи і сама поїхала на роботу. Весь день вона нервувала. Антоніна – найкраща подруга Рити одразу помітила, що щось не так.

– Знову проблеми із Сашком? – Запитала вона.

– Так, – зізналася Рита. – Прийшов учора додому близько другої години ночі. І, як завжди, нічого не пояснив.

– Розлучайся. – Безапеляційно заявила подруга.

Рита знизала плечима.

– Ось ти розлучилася, – сказала вона. – Але, на мою думку, тобі це не принесло великого щастя.

– Зате мене ніхто не дурить, – відповіла жінка.

Рита зітхнула.

– Я не знаю, – сказала вона. – Не знаю. У нас із Сашком завжди було все добре. А тут… останні два місяці його наче підмінили. Може, я щось упустила, щось не так зробила і…

– Звичайно. – Змахнула руками Антоніна. – У всьому винна ти. Це не він пішов на ліво, а ти не так поводилася…

– Знаєш, Тоня. Я, мабуть, із ним сьогодні ще поговорю. Зараз зателефоную мамі, попрошу, щоб вона забрала сина зі школи. А ми з Олександром увечері поговоримо.

Але поговорити увечері не вдалося. Рита повернулася додому та знайшла на кухонному столі записку від чоловіка.

«Я не хочу розлучатися. Але й розповісти тобі поки що нічого не можу. Я йду з дому. Поживу у друзів. Я повернуся за кілька тижнів і все поясню. Вибач”.

Рита безсило опустилася на стілець. Що ж робити тепер? Вона спробувала додзвонитися до чоловіка, але телефон було вимкнено. Рита дзвонила йому щонайменше раз на день. Але вже десять днів він не брав слухавки. Правда, час від часу він надсилав смс, даючи знати, що з ним все гаразд.

Рита нервувала, але нічого не могла вдіяти. Минуло вже десять днів. Сьогодні була субота. Коли Рита розплющила очі, на годиннику вже було близько одинадцятої. Вона злякано підскочила на ліжку. Де ж Андрійко? Зазвичай він будив її близько дев’ятої. Рита зазирнула в синову кімнату, але там було порожньо. Ще більше злякавшись, вона заглянула у ванну і вітальню, і там нікого. На кухні Рита теж не побачила сина, проте знайшла записку. «Я забрав Андрійка. Відвезу його до батьків і повернусь. Нам потрібно поговорити”.

Рита швидко знайшла свій телефон і набрала номер телефону мами Сашка.

– Андрійко у Вас?

– Так, – відповіла жінка. – Не хвилюйся. Сашко вже поїхав додому. Я думала, він зателефонував тобі, що вони нормально доїхали. Але, мабуть, забув…

– Все в порядку. І дякую.

Риті залишалося тільки чекати. Олександр з’явився вдома за годину. Чисто поголений, красивий та з величезним букетом червоних троянд.

– Що відбувається? – вражено запитала Рита, вона ледве могла відірвати погляд від чоловіка.

– Ти забула? – спитав він. – Сьогодні ж річниця нашого весілля.

Рита охнула. З усіма своїми переживаннями вона зовсім про це забула.

– Забула, – зізналася вона. – Ти сказав, що все розповіси мені, коли приїдеш.

– Так, розповім. По-перше, він простяг їй букет. – Це тобі.

– Дякую, – відповіла Рита.

– А по-друге, збирайся, ми їдемо до ресторану. Зрештою, сьогодні десять років, як ми одружені.

– Сашко, – Рита уважно дивилася на чоловіка. – Ти обіцяв усе пояснити…

– Рито, я працював. Правда, працював. Знайшов другу роботу. Жив у батьків. Я хотів зробити тобі справжній подарунок. Тому зараз ми їдемо обідати, потім гуляти, а потім кататись на пароплаві. І це ще не все. Ось, – чоловік простягнув їй конверт.

Рита відчинила конверт і ахнула. Путівки до Парижа.

– Ти зробив це для мене? – Здивувалася вона.

– Я хотів тебе порадувати, але так само хотів зберегти в секреті. Вибач, що ти так переживала, але в мене й на думці не було тобі зраджувати. Я люблю тебе.

– А я люблю тебе. Ти найкращий чоловік.

Джерело