Навіть зараз мені щиро шкода, що життя моєї старшої сестрички не склалося. Коли їй було 24 роки вона зустрічалася з чоловіком. Згодом виявилося, що він одружений, до того ж не дуже добра людина. Але було вже пізно, сестра моя Ніна дізналася, що чекає дитину.

Він наобіцяв їй всього, говорив, що дуже радий такій новині, але тут же десь подівся, тільки гроші залишив – якісь копійки, які зовсім нічого не вирішували на той час.

Ніна ще тоді намагалася знайти його, але все марно. В призначений термін Ніна народила сина, але якось не дуже хотіла дивитися за дитиною. Залишить малюка на нас з мамою, а сама піде до подружок в гості на посиденьки, казала, що ще молода і не готова до таких серйозних обов’язків, адже їй ще своє особисте життя потрібно влаштовувати. Ні, вона оминала все нехороше стороною, просто у неї був такий непростий період в житті.

А згодом Ніна зрозуміла, що мама вона не дуже хороша, особливих почуттів до дитини немає, хоча я зовсім не розуміла її. Лише образа на його батька, що так зіпсував їй долю. Уже під 30 років, заміж ніхто не кличе, прикро.

Племінник так і залишився виховуватися у нашої мами, а Ніна на той час шукала своє щастя. Але мою сестру заміж ніхто не кликав, а її це засмучувало, вона не хотіла залишатися одна. Перестала спілкуватися з подругами і мені навіть заздрила, своїй рідній сестрі – у мене є чоловік, двоє дітей і все у нас чудово, я живу щасливим сімейним життям.

Коли Ніні виповнилося 49 років, вона познайомилася з чоловіком на рік молодшим за себе, і – о, диво – він покликав її заміж, вона вже й не очікувала такого щастя для себе. Вирішили це подія приурочити до її ювілею – п’ятдесятиріччю, як раз була п’ятниця.

Щиро кажучи – ми всі здивувалися, коли побачили цього нареченого: розлучений, двоє дорослих дітей 24 і 19 років (син і дочка), «гордість» батька, які сидять й досі на його грошах – не навчаються і не працюють. Їхня мати живе десь окремо, вважає, що виростила дітей – можна й з батьком їх залишити, нехай забезпечує їх вже дорослих, а вона теж своє життя хоче влаштувати. У них свій будинок в передмісті, нічого особливого, на сільський схожий. Там немає ніякого порядку, що на подвір’ї, що на городі, що в хаті, мабуть, моя сестра їм всім потрібна була як домогосподарка, я так вважаю.

У чоловіка моєї сестри була головна вимога – щоб дружина не працювала, їй не потрібно ходити на роботу, а була господинею в домі. Ну ще б вона працювала: з ранку господарство у них (гуси, кури, індики), потім городи, прибирання всього будинку, приготування їжі на всю сім’ю, а це багато часу потрібно. Відповідно, матеріально сестра залежить від доходів чоловіка, який хоч і отримує не дуже багато заробітної плати, але пишатися своєю «забезпеченістю».

Ніна доглядає за його дорослими дітьми, як за малими, навіть в їх кімнатах прибирає. Що донька, що син її чоловіка не люблять Ніну і ставляться до неї відповідно, це дуже помітно, на жаль. Ось воно – заміжнє щастя! Найприкріше, що сестра майже не цікавиться життям рідного сина, вся увага і турбота цим «чужим дітям» дістається.

Якось я поцікавилася у Ніни – чи щаслива вона тепер, коли вийшла заміж? Вона мені сумно відповідає, що щаслива. Ну так, волосся у неї часто під хусткою, постійно в халаті одному й тому ж, як бабуся! Свята у них – це лише друзі її чоловіка, які веселяться і відпочивають, а вона біля плити з ранку до ночі. Так чи потрібен цей статус – бути заміжньою, невже він зробить щасливою мою сестру? Адже я ж бачу, що від колечка на пальці радості у Ніни не додалося, тільки рабська праця якась. Хоча вона вдає з себе щасливу дружину.

Фото ілюстративне.

Джерело