Я мама 12-річної дівчинки. Проблем із дитиною не було ніколи. Вона чудово вчиться, різнобічно розвивається. Але головна її позитивна якість, яку завжди відзначала не лише я, а й оточення — вона дуже добра дитина.

Торішнього серпня донька була в оздоровчому таборі і повернулася звідти сумною та замкненою. Я відразу це помітила, але вона відмовлялася розмовляти на цю тему, хоч я на цих розмовах наполягала. І лише нещодавно вона розповіла мені, що сталося.

У цьому таборі вона була вже не вперше, і в минулі роки познайомилася і потоваришувала з дівчинкою. Були прекрасні стосунки, потім вони переписувалися, передзвонювалися, чекали наступних зустрічей.

Але цього разу подруга моєї доньки приїхала не одна, а зі своєю шкільною подружкою. Вона була рада новій дівчинці, дзвонила мені та розповідала, що здорово, що з’явилася ще нова подруга. Але виникла ситуація, проста та складна одночасно.

Нова подружка не захотіла ділити з моєю донькою спільну подружку і почала мою дівчинку намагатися якось усунути. Вона глузувала з неї, говорила якісь гидоти з приводу зовнішності, одягу.

Це тривало кілька тижнів, а скінчилося тим, що під час обіду вона вийняла з тарілки з супом якусь кісточку, обсмоктала її і кинула моїй доньці в суп. А друга дівчинка, засміявшись, зробила те саме.

Моя донька була вражена тим, що сталося. Розповідаючи про це мені, вона сказала: «Мамо, я не розумію, як тепер жити, адже це подруги. Я б не зробила такого ніколи!». Вона нікому не поскаржилася і нічого не відповіла цим дівчаткам. Приїхала додому без настрою, засмучена.

До всього, що сталося, я говорила з нею про повагу, про почуття власної гідності, але такого передбачити не можна, важко було уявити, що таке могло статися. Не знаю, як мені поводитися далі.

Річ у тому, що три роки тому з сім’ї пішов батько, і мені здається, що донька дуже боїться втратити будь-яку близьку людину, у тому числі й так званих подруг. Як тепер підняти їй настрій та виправити ситуацію?

Усі батьки намагаються залишити дітям спадщину, але матеріальну. Про духовну чомусь не йдеться — про ту, яку в кожній сім’ї повинні плекати рік у рік і передавати наступним поколінням як

Я вийшла заміж за свого чоловіка по великому коханою. Він гарний, ніжний, дуже добрий до мене і оточуючих. Але в нього на обличчі велика родимка,точніше родима пляма. З самого початку

Мені 33 роки, але відчуваю себе рази в два старше. Я з того типу людей, яким по кайфу бути одним, ніж в оточенні друзів. У мене є подруга, але всього