Усі думали: “От бідненька! Її ж чоловік покинув, пішов до іншої! Як це пережити?” А вона купила нові шпалери, чарівні штори та зробила ремонт. На шпалерах був темно-зелений візерунок, а штори були кольору стиглої черешні. І це було чудово!

“Ох, яке ж горе у неї,” – обговорювали між собою її тітоньки. А вона рано-вранці ходила на ринок за соковитими яблуками, пекла ніжну шарлотку, варила собі міцну каву з вершками, на обід готувала лазанью з грибами та баклажанами, на вечерю – овочі з прованськими травами.

“Як їй тепер самотньо”, – турбувалися батьки і запрошували приїхати на дачу. А вона завела собаку та читала вечорами книги. Собака водив її гуляти в парк. У книгах, які вона читала, улюблена авторка пропонувала змінювати плани на життя та вірити у щасливе майбутнє.

“Їй, мабуть, дуже погано, просто не показує,” – вирішили подруги. А вона купила два сарафани, довгу сукню, солом’яний капелюшок, пару білих босоніжок і пофарбувала волосся у колір пряного шоколаду.

“Мабуть, плаче, нещасна, ночами в подушку”, – обговорювали сусіди. А вона, заваривши собі зелений чай з лимоном, відчиняла вікно, сідала з філіжанкою на підвіконня і милувалася величезним місяцем. А потім солодко засинала під звуки нічного міста. Їй снилося море, різнокольорові мушлі та доброзичливі дельфіни.

“Як же їй не щастить!”, – обговорювали колеги. А вона записалася на курси водіння автомобіля, успішно склала іспити, купила недорогу вживану машину та дорогу дорожню сумку.

“Це ж такий удар, коли чоловік іде,” – шепотілися знайомі, хоч би у депресію не впала. Вона закинула у нову сумку сарафани, білі босоніжки та поїхала з собакою до моря. Знімала кімнатку у бабусі, купувала варену кукурудзу та запечену рибу, їла на сніданок персики та виноград, пірнала в солоні теплі хвилі, захоплювалася неймовірними заходами сонця. Засмагла, схудла.

Відпустка закінчилася, повернулася додому, а там… він. Говорив, що помилився і просив розпочати життя спочатку. А вона змінила номер телефону, купила новий замок та викликала слюсаря.

Виявилося, що слюсар теж любить міцну каву, яблучні пироги, місяць, обожнює собак і читає книги. Він поміняв їй дверний замок, замінив старенький кран на кухні, навчив готувати м’ясо по-французьки, каву по-віденськи і зробив їй пропозицію. Собака був не проти. Вона також.

Через рік виявилося, що він цілком непогано співає колискові, легко і невимушено керує двомісним дитячим візком і вміє сповивати крихітних дівчаток. Причому водночас обох.

А ще за рік вони, як і мріяли, купили будиночок за містом. Упорядкували занедбаний сад, поселили в ставку карасів, повісили на вікна легкі штори, купили гарний посуд. Вона готує овочі та рибу, пече чудові штруделі та варить сливове варення. У відкрите вікно залітають метелики, пахне яблуками та ромашками, чується щасливий дитячий сміх та гавкіт собаки.

Пізно ввечері, коли доньки солодко спатимуть, а собака згорнеться клубочком біля теплого каміна, вони, як завжди, посидять, обнявшись, на ганку, послухають звуки нічного саду і скажуть один одному “Люблю”.

А місяць тихенько посміхнеться, закутає плечі в пухову хмару і до ранку в’язатиме теплі шкарпетки та шарфи на зиму.

Джерело