Здавалося б, що ще не так давно у нас була досить таки хороша та дружня сім’я. Я, батько та мама жили душа в душу в невеликій двокімнатній квартирі в спальному районі столиці. І все, виходить, було у нас добре, поки тато мій не відкрив свій бізнес, і не заробив свої перші серйозні гроші, про які ми спочатку навіть мріяти не могли. Тоді і з’явилися у тата хороші гроші, яких ніколи в нього до того не було.

А ще всі стали помічати що батько постійно хвалиться, бажає усім довести, що він найкращий. Постійно хвалиться своїм бізнесом, грошима і таке інше.

Мені тоді було 18 років, я тільки навчався у вищому навчальному закладі, навчання забирало у мене майже весь мій час, і я якось не придав увазі початок цих проблем, наче не помічав нічого. Навпаки, радів, що нарешті ми з батьками поживемо багато, адже до того ми жили досить таки скромно. Батько відразу, як тільки наскладав грошей, купив великий будинок за містом, і ми переїхали туди. Квартиру свою продали, зрозуміло.

Пару років тому мама стала помічати, що тато став пізно повертатися з роботи, якось він зовсім змінився, і часто їздити в незрозумілі відрядження. Вдома він став вести себе зовсім відсторонено і похмуро, зовсім не схоже на нього. Батьки мої стали постійно сперечатися.

Таке життя тривало кілька років, у нас змінилося все. В глибині душі мама, звичайно, розуміла, що це все означає, але намагалася переконати себе, що скоро це пройде і все стане так, як було раніше. Але нічого не проходило. Непорозумінь ставало останнім часом лише більше, батько з’являвся вдома все менше.

Мама ходила сумна перестала стежити за собою. Вона завжди була дуже красивою та цікавою жінкою. А тепер перетворилася на якусь зовсім темну тінь, її було не впізнати.

А одного дня ми просто сиділи з нею на кухні, це був день 20-річного ювілею весілля моїх батьків.

Мама наївно чекала поздоровлень і подарунків від тата. Пролунав відразу дзвінок. Дзвонив мій батько. Мама, звісно, взяла телефон і відповіла. Він почав їй щось говорити, і я по її обличчю зрозумів, що відбувається щось недобре.

Виявилося, що тато переплутав номер телефону мами і тієї іншої. В результаті цієї розмови вона відразу зрозуміла, що батько вже давно живе з іншою, і у них є маленька донечка.

Наступного дня батько з’явився додому, зізнався у всьому матері, і ні, він не вибачився перед нею. Запропонував зібрати речі, і з’їхати з дому якомога швидше, адже в нього вже є плане на своє життя і він зібрався бути щасливим. Він зібрався жити там зі своєю новою сім’єю, а мамі просто сказав піти і все. На запитання мами, де ж їй жити, він запропонував переїхати до бабусі в однокімнатну квартиру в іншому місті.

Для нас з мамою це був непростий період в житті, від батька ми навіть не могли такого сподіватися. Батька наче підмінили. Куди подівся той люблячий та турботливий чоловік і батько, який обіцяв захищати свою сім’ю все життя?

В той день у мами щось затверділо всередині, вона дуже змінилася. І вона вирішила не їхати за всяку ціну, а залишатися в себе вдома. А батько й досі не може порозумітися з мамою.

Так ми усі вже живемо вже 2 роки. Мама, хоч і залишається в будинку, але вона дуже швидко старіє. На неї сумно дивитися.

Я сам чоловік, і розумію, що можна зустріти іншу в житті людину, і щиро закохатися в неї. Але я абсолютно не розумію, як при цьому можна так ставитися до своєї колишньої дружини, з якою прожив 20 років спільного щасливого сімейного життя.

Може хтось порадить, як з батьком зараз можна знайти спільну мову. Я вже загубив будь-яку надію, живу в орендованій квартирі з дівчиною, і готуюся забирати маму до себе. Нам шкода її. Час минає, а їй все гірше. Я вважаю, що вона має теж бути щасливою, їй потрібно лише допомогти і підтримати її.

Фото ілюстративне.

Джерело