Виріс я в селі, а виховали мене бабуся з дідусем. Не скажу, що все у мене було з ними гладко, але мова зараз не про це. Так склалося, що ми з дружиною купили неподалік Дніпра дачну ділянку. Там був невеличкий будиночок, але ми його вирішили знести.

Пару років тому я купив дачну ділянку за Дніпром. Від моєї ділянки до кільцевої було рукою подати: тридцять хвилин, і ти вже у місті. У перший рік після покупки ми розібрали старий будиночок, який там стояв і упорядкували свої шість соток.

Потім наприкінці літа ми залили фундамент, а вже наступного року будівництво було в самому розпалі. Будівельні матеріали возили вантажними машинами. Оскільки я працюю в будівельній компанії, мені домовитися про машину було просто.

Я виріс у селі. Мене виховувала моя бабуся з дідусем, а зі старими людьми на селі не все так просто.

Оскільки у мене батьків не було, мені доводилося частенько відстоювати самому свої права. Багатьом людям доводиться сьогодні так жити, а тому я чудово їх розумію. Але як би там не було того літа я потрапив у такі умови, що такі життєві принципи стали проти мене.

Коли я на черговому КАМАЗі віз на свою ділянку будівельні матеріали, то дорогу нам перекрила одна з моїх сусідок із такими словами:

– Ця дорога наша з сусідом, бо ми її власним коштом робили, а тому я вам тут їздити не дозволяю!

Головною проблемою було те, що іншої дороги не було. Я з дитячих років був упевнений у тому, що сперечатися зі старими – це собі дорожче. Однак у цій ситуації мені потрібно було відстояти свої права, оскільки я не мав альтернативного варіанту.

Спробував домовитись – не вийшло. На всі мої умовляння я отримав лише одну відповідь:

– Бач, ти прийшов на все готове, а тепер ще й права качаєш. Ми тут все своїми руками впорядковували, це тобі не прохідний двір, а тому роби собі заїзд і їзди, скільки тобі захочеться.

Мені не хотілося зараз розповідати жінці про узгоджені попередньо плани під’їзних шляхів та планування ділянки. Потім вона все-таки пропустила, але через тиждень мені дорогу перекрив старенький жигуль її чоловіка.

У той момент я зрозумів, що або я зараз покажу характер або будівництво я ніколи не закінчу. Мені довелося поставити машину і викликати співробітників, а поки вони їхали, я зателефонував другу і попросив дізнатися за чий рахунок на цій ділянці будувалася дорога.

Мене збентежило те, що тут лежав звичайний асфальт, такий же, як і на інших ділянках, адже найчастіше коли люди самі роблять дорогу, то для її облаштування використовують або дешеву крихту, або гравій. Мої підозри виправдалися, і друг мені сказав, що три роки тому проводився плановий ремонт дороги за державні гроші.

Вже через дві години наряд стояв біля двору сусідки, а тому що мої аргументи були сильнішими, я виграв цю суперечку.

З того дня мені більше ніхто не забороняв їздити цією дорогою. Зараз я знаю, що для того, щоб відстояти свої права, потрібно бути твердо впевненим у тому, що вони в тебе є. Дуже часто нам доводиться стикатися з не дуже хорошою поведінкою людей похилого віку, які, абсолютно не мають рації!

А у вас були схожі ситуації?

Фото ілюстративне

Джерело