Працюю майстром на годину, звуть Віктор. У нас невелике місто з населенням близько 70 тисяч людей. Хочу розповісти вам декілька кумедних ситуацій з роботи, сподіваюся, підніму настрій! Отже.

Найшвидші 5$

Дзвонить чоловік – заклинив ключ у замку, півгодини, каже, намагаюся його видерти плоскогубцями, а він ніяк. Добре, погнали. Приїхав, повернув ключ у личинці на 90 градусів з вертикальної площини до горизонтальної, вийняв, віддав здивованому дядьку. 3-4 секунди зайняло. Каже, мовляв, покрутися тут кілька хвилин, постукай щось, а то перед дружиною ніяково. Та будь ласка. Постукав, гримів, пореготав.

Найблондиніша замовниця

Приїхав на дзвінок. Замовлення – почепити картину і щось з розеткою. Запитую у пані, що трапилося – потискає плечикама, каже, не знаю, працює чи ні. А на картину тільки, каже, гвоздика в неї немає, але якщо потрібно, вона сходить купити. Підвисаю трохи, встромляю в розетку фен – все працює. Ой, ура, каже, бо мені якось страшно було її чіпати. Нічого не зрозумів, абсолютно нормальна розетка на вигляд. Може, я щось не розумію? Гвоздик подарував якщо що.

Потрібно терміново, а то в мене нема на чому!

З напарником приїхали на замовлення – завдань багато, часу впритул. Справа до розрахунку, клієнтка: хлопці, диван ще зібрати потрібно. Я кажу, мовляв, так і так, треба було попереджати, часу обмаль, давайте на завтра домовлятися. З відстовбурченою губою – тільки ви обов’язково завтра прийдіть, добре? А то мені нема на чому… Завіса.

Жорсткий тест-драйв прання

Приїжджаю із колегою, квартира-студія. Замовлення: відрегулювати ніжки в пральній машинці, клієнтка говорить: «А то коли вона віджимає, я кличу сусідку і ми сидимо на машинці 10 хвилин, поки йде віджимання, по-іншому машинку підкидає як навіжену і вона бігає по всій квартирі». Гаразд, дивимося. Машинка стоїть ідеально, навіть за рівнем. Що ж таке? Чешимо голову, тут напарник робить круглі очі і починає реготати – погляд падає на затиснуті транспортувальні болти. Ялинки патички, як вона взагалі півроку відпрацювала?

Спеціаліст з ЖЕКу

Один із найперших виїздів. Дзвонить жінка, мовляв, тече кран на кухні. Приїжджаю. Трохи відкрутилася кран-букса, справ на п’ять хвилин – просто затиснути. Помічаю, що вона зверху перемотана ізолентою. Не затиснута, а просто поверху намотані піврулону синьої ізоленти. По фен-шую, звичайно, але ж тече. Іржу, кажу, лагодити пробували? Так, це, каже, сантехнік із ЖЕКу вчора приходив.

Вдячні клієнти

Ось помітив одну особливість – чим скромніший ремонт у будинку, тим багатші люди. Душою багатші, гроші – це фантики. В одної самотньої і дуже бадьорої старенької міняв якось сантехніку. Роботи на годину від сили. Приїжджаю. Ще з вечора наварено шикарний борщ, начищена картопля і бабуся мені видає – ну, працюй, я буду готувати. Ну мені байдуже, звичайно, говорю, займайтеся своїми справами. Це я потім зрозумів уже, що це вона мені з вечора борщу наварила і поки працював ще драників із салом насмажила. Начебто й незручно, але поїв і приємно до сліз.

Згадати ще багато чого можна, та тільки тоді довелося б писати книгу. За 2 роки роботи накопичилося історій пристойно, всіх не пригадаєш.

Дякую тим, хто приділив на це допис трохи часу.

Усім добра!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.

Джерело