Я виховувала чудову дочку — кругла відмінниця, скромна дівчина, відрізняється від своїх однолітків. Після школи вона вступила до університету на безкоштовне навчання. Нам із батьком дуже пощастило мати таку чудову дівчинку, адже ми не мали грошей на її навчання. Ми з чоловіком – не молоді, живемо на його пенсію, а грошей вистачає лише на ліkи для чоловіка та на їжу. Дочка добре вчилася, а влітку, коли було багато вільного часу, намагалася заробляти гроші.

Сума, звичайно, була маленькою, але вистачало їй на кишенькові витрати, іноді навіть допомагала нам. Загалом так пройшли перші три роки навчання. Ми з її батьком пишалися, якою розумницею росте наша дівчинка, ось закінчить університет, знайде гідну роботу і допоможе нам старим людям.

Але нещодавно я дізналася таке про рідну дочку, що навіть соромно говорити про це. Я боюся, що чоловік дізнається і не бачити нам нормального життя. Моя дочка працює у клубі, вірніше, танцює там. Коли я дізналася про це, земля пішла з-під ніг. Я одразу ж спитала їй, у чому справа. Вона розплакалася, попросила нічого не казати батькові. Так вийшло, що її перевели на платне навчання і зараз вона не має грошей, щоб оплатити навчання.

Довелося йти на крайні заходи. Донька не приховувала, що сама винна: отримала трійку за семестр, потім через стрес історія повторилася кілька разів поспіль. Вона намагалася виправити, але все марно. Наразі їй загрожує відрахування. Іншої роботи зараз знайти неможливо: у доньки немає диплома, немає досвіду, а у нас із чоловіком немає знайомих, які могли б допомогти.

Дочка заспокоює, каже, що їй залишився лише рік. Але що буде, коли дізнається батько? Він людина строга, зі застарілими поглядами на життя. Як пояснити йому, ким працює дочка?

Джерело