З мамою мого чоловіка в нас склалися класичні неприязні стосунки. Ми з першого дня не сприйняли одна одну від слова “зовсім”.

І причина швидше в ній, адже як можна з повагою ставитися до жінки, яка з першого знайомства не прийняла тебе у свою сім’ю. Хіба я винна, що ми з її сином полюбили одне одного та нам добре удвох?! Дітей моїх вона також незлюбила. Не розумію, як взагалі можна не любити рідних онуків. Вона щоразу намагається налаштувати мого чоловіка проти мене, через це в нас виникають часті сварки.

Хоч я ніколи першою не пробувала вивести її на конфлікт, навіть навпаки, старалася змовчати, чемно виконувала її прохання. Але дарма. Вона жодного разу не сказала мені ласкавого слова і не похвалила.
До мене чоловік зустрічався з дівчиною, яка дуже подобалася його мамі, але їхні стосунки не склалися. А потім він зустрів мене. І уявіть тільки нахабство зі сторони свекрухи – колишня мого чоловіка – частий гість в домі свекрухи.

Після появи наших дітей мама переконувала мого чоловіка, що діти не від нього і я їх нагуляла. Це ж вона розповідає усій своїй рідні та сусідам. Коли наші діти підросли, вона, не соромлячись, почала запевняти їх, що вони не рідні своєму татові. Через це вони часто плакали й ходили засмучені.

За стільки часу я вже звикла до свекрухи та просто не звертала на неї уваги. Ми прожили у шлюбі сімнадцять років, тож я думала, що їй вже не вдасться зруйнувати нашу сім’ю. Але ж ні. Вона знайшла спосіб, як влізти до нас. Недавно в неї трапився інфаркт. І доглядати за свекрухою чомусь тепер маю я. Хоч не розумію, з якого дива. Я ж погана невістка. Нехай просить про допомогу колишню свого сина. Не хочу я за нею доглядати! Та й чому саме я маю це робити.

У свекрухи є ще один син, так-от хай друга невістка доглядає за нею. Її вона любить більше, аніж мене. Сину з невісткою свекруха дає гроші, приязно до них ставиться, то нехай вони й піклуються про свою маму. Але ж ні. У них, бачте, свої турботи: робота, діти. А в нас хіба ні? Інша невістка в очі мені сказала, що я зобов’язана приглядіти за мамою свого чоловіка, бо їм ніколи. Навіть мого чоловіка в цьому переконали. Але я нікому нічим не зобов’язана!

Я запропонувала чоловікові та його братові найняти для їх мами доглядальницю. Це, як на мене, найкращий вихід. Кошти за догляд просто оплачувати навпіл. Але вони навіть чути цього не бажають. Доглядати маю я і все. Мовляв, як маму можна залишити на чужих людей. От знайшли дурну і думають, що я погоджусь. Ні.
Тоді я просто поставила умову – я доглядатиму за мамою, якщо свою квартиру вона залишить моїм дітям. То невістка та брат чоловіка почали всіляко обзивати мене. Яка я погана. Ну звісно, в мене каменем, а я, по-їхньому, маю прислуговувати?

Моя мати також вже не молода. Але біля неї живе мій рідний брат з дружиною. Тому ми дійшли згоди, що на старість вони доглядатимуть маму, але батьківський будинок дістанеться їм. Я не маю жодних претензій.
А от рідня чоловіка шукає безплатну доглядальницю. Тільки чому це маю бути я? Та й за що?

Джерело