Коли мені та моєму хлопцеві повідомили, що я не зможу мати дітей, то я не знала, що робити. Л1кар сказав, що д1агноз остаточний та не піддається л1куванню. Для мене це був вир0к. Але далі доля приготувала для мене ще один важкий удар.

Хлопець сказав, що йому не потрібна «брак0вана жінка. Я собі знайду ту, яка колись подарує мені дитину». Я не знала, що робити. У голові з’являлися різні думки, від яких мені, як християнці, зараз с0ромно та м0торошно.

На щастя, поряд опинився мій колишній однокласник. Він ще зі шкільної парти був в мене закоханий. Але далі повідомлень у соціальній мережі про те, як в мене справи та лайків, в нього справа не пішла.

Він був занадто сором’язливий. Але зараз, коли пройшло кілька років після школи, він геть змінився. Зустрів мене понуру на вулиці та запросив випити кави.

Розповів про своє життя після школи. По закінченню одинадцяти класів його забрали служити до армії. З неї він то й повернувся геть іншою людиною. Більше не було того страху перед дівчатами та невпевненості. Відкрив власну справу. Займається торгівлею та ремонтом мобільних телефонів та смартфонів.

«Я коли повернувся, то одразу хотів до тебе прийти та зізнатися, що й досі закоханий, але дізнався, що ти маєш хлопця, тому так й не зробив цього,» – зізнався він мені у кафе за чашкою кави.

«Я вже з ним не зустрічаюся. Кілька днів тому він мене покинув через те, що я не можу мати дітей,» – відповіла я, а у самої аж сльози виступили на очах.

В той де момент мої долоні опинилися у його руках. І стало так спокійно та затишно. Я відчувала, як б’ється чийсь пульс, але не могла зрозуміти чий, його чи мій.

Після того «побачення» ми почали зустрічатися. Я швидко забулася про того хлопця. Він більше не з’являвся у моєму житті. Лише один раз я бачила його з синцем на оці. Він перелякано дивився на мого нового хлопця. Я не стала питати, як то сталося. Мені було й так все зрозуміло.

Так ми зустрічалися понад рік, аж поки він не зробив мені пропозицію. Звісно ж, що я погодилася. Й чому я раніше не звертала на нього увагу.

Але на перешкоді нашого кохання та шлюбу стала його мама. Вона не могла змиритися з тим, що її син зібрався зв’язати свою долю з дівчиною, яка ніколи не зможе мати дітей. Вона не соромилася говорити про це при мені, коли в нас відбулося перше знайомство. Чесно зізнатися, я дуже сильно нервувала через це.

А що якщо його мама візьме верх й переконає сина знайти собі іншу жінку? Вдруге такої образи я просто не витримаю.

Але одного разу я почула, як мій майбутній чоловік розмовляє зі своєю мамою. Він думав, що я ще спала, тому намагався говорити у телефон тихо, але через емоції часом погано стримувався. А мені стало цікаво. Я почула віддалений швидкий голос його мами. Навіть по інтонації було зрозуміло, що вона намагається налаштувати його проти мене.

На що він трошки зі злістю відповів: «Той що, що вона не може мати дітей, а я її все одно кохаю. Зараз це не проблема,» – сказав він та кинув слухавку на стіл. Після його слів я зрозуміла, що мені дістався найкращий чоловік, про якого можна тільки мріяти.

Джерело