Вчора чи не вперше була приємно здивована батьківськими зборами в школі.
Починалося все, як завжди: “результати олімпіад, дисципліна, зaб0рoнa телефонів під час уроків, зовнішній вигляд учнів”. Аж раптом до нас звернулася вчителька української мови. Вона тримала в руках якісь посібники. А потім мовила:
– Дорогі батьки, я дуже хочу, щоб ваші діти були розумними та освіченими. Втім, зрозумійте одне – без вашої допомоги я нічого не вдію. Учні повинні приходити на уроки ситі, добре виспані та з прекрасним настроєм. А головне – з бажанням разом зі мною крокувати в науку.

Кожен з присутніх уважно слухав, що вона говоритиме далі.
– От три дні тому Василь Петрович вирішив списати з Інтернету твір-роздум, який анітрохи не відповідав темі, котру я задавала. Я ж відповіла, що він дуже мене засмутив. Невже Василь Петрович вважає мене настільки нерозумною вчителькою? Я попросила на наступний раз написати роботу ще раз. Нехай цей твір буде невеличкий, зате із власною думкою. І що думаєте? Він все зробив.
Так-от хочу звернутися й до вас. Якщо сьогодні ваша дитина з якихось причин не виправдала ваших очікувань чи розсердила вас, не поспішайте її карати за це. Інакше наступного дня в школу вона прийде емоційно пригніченою. Розмовляти з дитиною потрібно спокійно та з душею.

Тоді й обізвався батько того самого Василя Петровича:
– Скажіть, а ваш запис у зошиті сина “незадовільно” означає, що в сина двійка?
– “Незадовільно” означає “незадовільно”. Але це тільки сьогодні. Завтра в того ж учня може бути “відмінно”.
Раптом із задніх рядів обізвалася мама одного з учнів:
– А ви знаєте, у мого сина не дуже хороші оцінки з вашого предмета, але він просто обожнює ваші уроки.
І тут всі в один голос почали висловлювати свої позитивні відгуки про цю вчительку. Ви знаєте, і тут в мене промайнула думка – якби всі вчителі у школі були такими ж людяними, мабуть, і діти б з радістю бігли до школи. А я б щоразу ходила на батьківські збори.

Джерело