Наша з жінкою історія починалася дуже пристрасно. Ми були молоді, сповнені енергії і сил, раділи життю.

Потім хвороба жінки. Я повів себе як останній, не буду казати хто, і знайшов собі іншу. Звісно це не правильно.

Поки дружина лікувалася, ні про що не здогадуючись я в цей час розважався. Розумію, що звучить це жахливо.

Але хвороба жінки зробила її непривабливої, блідою, шкіра обвисла, волосся випало. Він моєї красивої Ані лишилися тільки великі очі кольору волошки.

Потім реабілітація, курс вітамінів, гормонів. 2 роки в Німеччині і вона здорова. Ми бачились часто по кілька разів на місяць, я приїздив до неї.

Але мені соромно зізнатися в тому, що я думав, що це кінець. Я реально почав будувати відносини з іншою жінкою, і надіявся, що все якось саме вирішиться. Як?

Може прозвучить це дуже жорстоко. Я думав, що Аня не одужає. А тепер, через кілька місяців вона звертається додому. А там моя нова пасія.

Я не хочу втрачати жодну з них, та разом з тим, Ані я боюся казати правду. Заплуталався і не знаю як вирішити все це. Аня думала, що я весь цей час працюю, а я…

Я розумію, що навіть, якщо мені вдасться перебороти себе і вигнати нову дівчину, по поверненню додому Ані хтось-таки та розкаже, чи сусіди, чи мої родичі, чи її, що я був не сам. Боюся, що вона цього не переживе.