Моя бабуся завжди вміла підібрати влучне слово. Але цього разу вона навіть перевершила себе. Ця історія про те, як я привів свою дівчину знайомитися з батьками.

Я давно покинув батьківський дім і лише час від часу приїздив до них у гості. Перший раз надовго сам я поїхав з дому на навчання в університет. І з того часу додому я став приїздити у гості.

Це навіть дивно звучить, коли я це вимовив. «Додому у гості».

У гуртожитку я познайомився з молодою дівчино. Вона також щойно приїхала на навчання. Я їй допоміг занести сумки до кімнати, за що вона пізніше пригостила мене чаєм. Так з того часу ми й почали спілкуватися. Два новеньких у великому та незнайомому місті. Це нас й зблизило один з одним.

Ми разом ходили на екскурсії, фотографувалися біля пам’ятників архітектури та дивувалися звичаям, які були прийняті у міської молоді. А потім почалися стосунки. Ми стали справжньою парою. Завели нових знайомих, які й почали впливати на стиль нашого життя.

Під кінець першого курсу моя дівчина захопилася татуюваннями. Тому я зробив для неї подарунок та оплатив їй малюнок на руці. Як вона раділа.

Після всіх екзаменів ми вирішили, що спочатку разом поїдемо до моїх батьків. Я давно хотів познайомити їх зі своєю дівчиною. Мама постійно через телефон допитувалася в мене про неї.

Але, як на зло, сталося не так, як планувалося.

Того дня була неймовірна спека, тому ми були одягнені по літньому. Чим далі ми від’їжджали від міста, тим більше людей озиралися на дівчину, у якої рука була перемотана харчовою плівкою та клейкою стрічкою. Так нам порадили у тату салоні. Але ще гірше стало, коли в неї почалася алергія на знезаражувальні таблетки.

Я такого ще ніколи не бачив. До мого будинку залишалося хвилин п’ятнадцять, а в дівчини настільки почервоніло обличчя, що вона була схожа на рака.

В такому вигляді ми й з’явилися перед моїми батьками та бабусею, яка після того, як не стало дідуся, перебралася жити до нас. Мама з татом мовчали й дивилися то на нас, то один на одного. Адже дівчина, яку я їм описував через телефон, геть не була схожа на ту, яку вони бачили перед собою. Першою мовчання порушила бабуся, але краще б вона цього не робила.

«А це все вам через те, що ви не ходите до церкви,» – сказала вона та перехрестилася.

Ввечері ми вже сміялися з цієї ситуації. Мама дала дівчині протиалергійну таблетку, й все стало нормально. Єдине, що непокоїло моїх рідних, так це татуювання. Але з часом й до цього звикли.

Джерело