Я майже впевнена, що наш під’їзд ненавидить нас. Ми переїхали до нашої нової квартири лише недавно, але вже сусіди зайшли до нас зі скаргою. Нашому синові чотири роки. Він дуже рухлива і гіперактивна дитина. Він все рухається, стрибає з дивана на крісло, на ліжко, зображує різних супергероїв, щось кидає на підлогу.

І все не тому, що він невихований, а тому, що він така дитина. Він спокійний лише коли спить. Ми раніше мешкали з моїми батьками. У них власний будинок з високими стелями, гарна шумоізоляція . Син там робив те саме, навіть був активнішим , адже будинок там більше, ніж наша квартира.

Він бігав з однієї кімнати до іншої, створював ажіотаж. Ми переїхали до нової квартири і навіть не підозрювали, що зіткнемося з такою проблемою. Тут стіни тонші , звукоізоляція відсутня. Я думала, люди перебільшують , коли кажуть, що сусіди їм заважають шумом.

Звичайно, можна було зробити хороший, дорогий ремонт та позбутися цих проблем. Просто ми з чоловіком усі гроші витратили на покупку квартири, ще й невеликий ремонт влаштували, щоб змогли в’їхати туди. У нас все гаразд, квартира влаштовує. Тільки одна маленька проблема. Наш син уже звик поводитися шумно і активно, але він не враховує, що ми зараз живемо у квартирі, а не заміському будинку. Ну , зрозуміло, він же дитина, цього не розуміє.

Але що робити, коли сусіди приходять і скаржаться ? Як тільки ми переїхали сюди, за кілька тижнів до нас спустився сусід, сім’я якого навіть не живе зверху, а навскоси. Він був досить солідним чоловіком, спокійно сказав мені, що наша дитина їм заважатиме. У них уже кілька днів хворіє маленький син, він не може заснути через шум.

Я за пару днів навіть зустріла його дружину на дитячому майданчику, вона гуляла з дитиною. Мене здивувало те, що він з точністю називаа ті мультики, і фрази з мультиків, які мій син дивиться. І ось зараз у мене комплекс, або психоз, не знаю, що ми всім мішаємо, що всі пліткують за нашою спиною і ненавидять нас.

Навіть коли в ліфті хтось дивиться на мене не так, я впевнена, що це через це. Тому я почала суворіше контролювати сина, на кожному його кроці роблю йому зауваження. Чоловік твердить: — Ти перебільшуєш. Якщо ніхто ще не скаржився, то ми нікому не заважаємо. Я йому розповіла, що вже один сусід поскаржився.

— Те , що не кожен приходить, не означає, що ми не заважаємо. Може, вони терплять просто, — сказала я — А може, мені самій піти і спитати у них? Чоловік, звичайно, заборонив мені це робити.

Джерело