Я рано вийшла заміж, коли мені було всього дев’ятнадцять років і відразу ж після весілля переїхала до чоловіка в місто. У мене є старша сестра, вона досі одна.

Справа в тому, що в молодості її обдурила і зрадила кохана людина, з тих пір вона розчарувалася в чоловіках і так і не вийшла заміж. Тата у нас немає і не було, так що сестра залишилася жити з мамою.

Я часто приїжджала до них, дзвонила і намагалася доnомагати матеріально. Потім у мене наро дилася дочка, а у матері виявили серйозну хво робу.

Десять років максимум … вставати, ходити вона більше не могла, страждала від бол ю, навіть таблетки не доnомагали. Матері був потрібен постійний догляд. У мене сім’я, чоловік, дитина, так що я просто не могла б доnомогти матері.

Слава Богу, поруч була старша сестра. У кого не було хворих рідних, не можуть навіть уявити, що довелося пережити тендітній, самотній дівчині. Сестра годувала, одягала матір, допомагала йти в туалет, змінювала підгузки.

З особистим життям було покінчено. Сестра пожертвувала своїм щастям, здоров’ям, щоб доnомагати хворій матері. Ми з чоловіком жили в місті, але кожні вихідні їздили до матері, виручали з будь-якого питання, аби їм було комфортно.

Сестра намагалася приховувати свій біль під посмішкою, ніколи не скаржилася. Коли мати пішла з життя, я чітко вирішила, що її квартира дістанеться сестрі, я відмовлюся від своєї частки. Вона гідна цього, коли мене не було поруч, сестра доnомагала мамі.

Дочка-школярка як тільки дізналася про моє рішення, влаштувала істерику. Бачте, вона сподівалася, що я nродам свою частку і куnлю їй квартиру.

Але дочка і не уявляє, що моїй сестрі довелося пережити, щоб успадкувати квартиру матері.

Я їй всім зобов’язана. Нічого, вона ще просто дуже маленька, не розбирається в житті.

Джерело