— Макс, коханий, ти будеш татом! — приголомшила чоловіка Інна, коли той повернувся з роботи… Чоловік зажадав перервати ваrітність. — Ми ще дуже молоді! Нам ще самим треба встати на ноги. Про яку дитину може бути мова? Це ж кінець кар’єрі! З нашими маленькими доходами, як ми зможемо піклуватися про дитину?! — наводив свої доводи Макс.

Інна не могла повірити почутому. Вони стільки разів говорили, про те, як будуть ростити дитину — Не нервуй. Твої переживання впливають на плід. Твій чоловік просто злякався. Так само, як колись злякався твій батько. Але коли він побачив тебе, то відразу ж всі його страхи зникли, а ти стала його улюбленицею.

Ось побачиш, з Максом відбудеться та ж метаморфоза, — сказала мама Інни… Макс відкрив двері, мовчки оглянув дружину, дочку, рідню (зустрічали Інну при виписці з nологового будинkу), проводив всіх в спальню, де вже стояла люлька.

Бабусі метушаться: «Покажи внучку. На кого схожа?». Інна підійшла до чоловіка. Всі замовкли. — Милий, познайомся зі своєю дочкою! — щасливо посміхаючись і насторожено вдивляючись дружину в очі, сказала матуся. Макс дивився на дитину, щось здригнулося у нього в серці.

В цей час дівчинка відкрила очі, потягуючись простягнула ручки. Тато гладив пальцем крихітну ручку дочки. Дочка схопилася за палець. — Княжна! — здригнувшись, захоплено вимовив Макс. Обличчя татуся стало червоним, і широко розкритих від подиву очей капали сльо зи, але він не звертав на них ніякої уваги.

Він взагалі нікого не помічав. Тут і зараз існували тільки він і його дочка. Він боязко взяв дівчинку на руки, побоюючись ненавмисно пошkодити їй. — Я назву тебе Віра. Ти будеш моєю вірою, що веде до всього світлого і хорошого. І все, що я буду робити, буде направлено на твоє благо, — тихо, майже пошепки, говорив сильний, небагатослівний, владний батько дочки.