У мене дві доньки є, старша Рита та молодша Ліда. Вони такі різні, що за зовнішністю, то й характером. Так і доля по-різному у кожної склалася. Моя Рита зі школи була дуже цілеспрямованою дівчинкою, завжди хотіла чогось більшого досягти у житті. Вона чудово вчилася, потім пішла до інституту.

Нині у неї в голові одна робота. Вона сама начальниця, щотижня у відрядження відлітає. Рита дуже добре заробляє. Вона кілька разів літала на Мальдіви, сама купила собі квартиру. Іпотеку з нуля виплатила, нещодавно нову машину купила. Ріта має все, крім сім’ї. Навіть кошеня так і не завела, каже, що робота над усе.

А ось Ліда зовсім не така. Вона після школи вчитися далі не хотіла, тому вийшла заміж і стала народжувати чоловікові кожні два роки дітей. Тепер у мене троє онуків, поки що Ліда з чоловіком вирішили зупинитись на такій кількості.

А у всьому виною квартира. У чоловіка Ліди є одинушка , дісталася від бабусі. Так вони всією своєю великою сім’єю вп’ятьох там живуть. Місця мало, а діти ростуть, кожному хочеться мати свій кут.

Ми з чоловіком вирішили допомогти Ліді Все ж таки наші онуки страждають. Тому зібрали на сімейну раду доньок та оголосили, що самі переїдемо в однушку зятя, а Ліда з сім’єю нехай переїжджають до нас у трикімнатну квартиру. Все заради дітей та онуків.

Ліда так була рада, одразу чоловікові зателефонувала, все повідомила. А ось Рита образилася … вона голосно запитала : -А мені що? Чому я всього маю домагатися сама, а їй просто так дістається? -Рита, але в тебе і так все є, а твоїй сестрі потрібно допомогти …

Рита так і слухати нічого не захотіла, вже тиждень на телефонні дзвінки не відповідає, так образилася. Але на що їй ображатися, сама живе у квартирі краще, ніж наші всі разом узяті ; грошей у неї багато, а їй щось не подобається.

Джерело