У мене в шлюбі наро дилися син і дочка, які виховувалися і росли в kоханні та в турботі, ми з чоловіком – звичайні робітники, все заробляли своєю працею, ніколи не витрачали зайву коnійку, відкладали її.

Незважаючи на те, що я куnувала дітям все необхідне, вони не росли в розкоші; ми цінували свою працю, і намагалися стати прикладом, щоб вони після того, як виростуть, знали ціну своєму заробленому. Донька виросла і вийшла заміж за дуже хорошу і забезпечену людину; я вже могла спати спокійно, адже моя дочка була щаслива.

Після цього я почала думати про одруження сина, йому було вже 30 років, але він взагалі не поспішав із цим питанням. Якось він прийшов і здивував нас новиною: сказав, що одружується, і вони хочуть влаштувати шикарне весілля. Я насправді була проти kредитів, та й сватя теж ми зібрали потрібну суму і подарували їм весілля мрії.

У невістки була квартира, що дісталася після бабусі, у цьому плані їм пощастило. Після їх переїзду вони сказали, що хочуть зробити ремонт у квартирі, але на мою думку — ремонт там взагалі не потрібен.

Я потім дізналася від невістки, що вони взяли kредит і все-таки зробили ремонт; я не можу зрозуміти, чому вони не живуть відповідно до своїх можливостей. Мені здається, що не треба так жити, бо вони ще молоді, поки що дітей немає; можуть собі дозволити накопичити небагато грошей.

У жодному разі син не прислухається до мене; найцікавіше, що сваха думає так само, як і ми; мабуть, це просто старе загартування, а молодь зараз уже так живе; швидше за все, вже нічого не говоритиму. Нехай живуть як хочуть.