Нещодавно зі мною трапилася наступна пригода. Я був на екскурсії в Варшаві, поїхав вперше за кордон. Заодно і друга провідав, він там проживає уже давно. Ми з ним вчили мову та він розповів мені як я маю правильно поводитися в Польщі.

І ось все наче уві сні: я, мій багаж, автобус, незнайомі мені місця. Дуже незвично та неймовірно цікаво. На кожному кроці свої правила та нові відкриття. Зайшов до вбиральні, а там все так стерильно та виблискує, наче щойно зробили ремонт.

Після того, як я вийшов, побачив свого друга, ми обійнялися на радощах та я зрозумів, що чогось не вистачає. Немає мого рюкзака, де були усі мої гроші, банківські картки та документи.

Припливли! Оце так зараз екскурсія буде, оце так пригоди почнуться. Михайло заспокоїв мене, що у них нічого не пропадає:

– Де ти останнього разу його бачив?

Тут я згадав, що був у вбиральні. Але вже більше ніж година відтоді пройшла. Все, пропали мої речі. Друг сказав, що ми легко все знайдемо та ми попрямували до тієї вбиральні, де ймовірно я й залишив свій рюкзак.

В це важко повірити, але мій рюкзак висів на тому ж місці, де я його й залишив. Ніяких слідів того, що до нього хтось заглядав не було. Всі замки були закриті. Та на мій великий подив усі речі лежали на тих же місцях, що й раніше. Я перевірив банківські картки, документи, перерахував гроші – все на місці.

Я невимовно зрадів тому, що так усе чудово склалося і я знайшов свої речі, а також від того, що в цій країні живуть дуже порядні люди.

Джерело