Після пологів ми вирішили піти провідати нашу дачу, яке було наше здивування, коли ми побачили, що все там засаджено картоплею! На жаль, я нічим не могла допомогти. Їхати на дачу останніми місяцями лікар мені не радила. З усіма сусідами ми мали нормальні стосунки. Селище нове, люди на ділянки самі заробили.

Музику ночами ми не включаємо, салюти не запускаємо. Попередили сусідів, що нас, можливо, довго не буде. Попросили доглянути ділянку, мало що. Домовилися з місцевим охоронцем, щоб раз на сезон покосити траву (він надає цю послугу). Пройшло два місяці.

У належний час благополучно народилася донька! Десь у середині вересня ми все-таки вирішили з’їздити на дачу та зібрати врожай, якраз мали встигнути яблука та деякі сорти малини та полуниці. Ділянка у нас кутова, попереду засаджена шипшиною та кленами, а збоку ще не встигли обробити. Ділянка була вся у бур’янах. Яке ж було наше здивування, коли ми побачили, що сорок метрів нашого паркану було засаджено картоплею!

З одного боку, землі гірше не буде: її обробили та не дали зарости цій стороні. Так, і закон не порушено. Але вже виходить, що це не наша земля. З іншого боку – це принаймні дивно. Пізніше з’ясували, що картоплю посадили наші сусіди навпроти,

ділянки цього ряду були набагато меншими, ніж наші. Ось їм землі й не вистачило. Чому нас не спитали? Хоча б могли попередити, незважаючи на те, що й ми не знали б, що в цьому випадку сказати їм. Як викопали, принесли б нам відро картоплі з вибаченнями та проханням дозволити їм наступного року знову картоплю засадити вздовж нашого паркану.

Можливо, це буде дивним, але ми дозволили сусідам знову посадити картоплю. Тож і цього року у нас знову картопля за парканом проросте. Думаю , разом зберемо гарний врожай .

Джерело