Кароліна почала готуватися. І телефон у неї подарунок бабусі, і все, що вона мала. Дідусь пенсіонер, і працює, а бабуся дарує онучці подарунки. У Вані знову виникли запитання. — Чому бабуся з дідусем Кароліну люблять, а мене ні? Так не повин но бути, адже ми брат та сестра.

Вони мене також мають любити. Сестра спустилася до дідуся, а брат супроводив її поглядом. Іван вирішив дізнатися у мами відповіді на його запитання. » Вона каже, у чому справа. Я вже давно не маленький. Гаразд, почну так » , — подумав він і спитав у матері:

— Чому в мене та сестри немає батька? — Буває, сину. — А чому бабуся з дідусем байдужі до мене? — Вони бабуся та дідусь Кароліни. — Як так? — Підростеш, зрозумієш. – Я вже дорослий. Скажи, матусю. Але мати залишила його без відповіді. Кароліна мала повернутися наступного дня, але попередила, що залишиться до вихідних.

Ваня все чекав біля вікна і чекав. Сестра повернулася в суботу вранці із двома великими пакетами. -Мам, дивися скільки одягу бабуся куnила мені? — Покажи доню. Кароліна перетягла пакет до спальні.

Але Вані зацікавив інший пакет із продуктами. Він наповнив ними холодильник. -Ура, завтра поїмо суп з куркою, — подумав він. Вані не давали спокою його запитання. Він застав саму сестру і запитав: — Кароліна, що з нашим батьком? — Не можу розповісти. Ти маленький. — Достатньо дорослий. Розкажи! – Вони у нас різні. Мій алкоrолік.

Мама його вигнала. Бабуся та дідусь його батьки. А потім прийшов твій тато, з’явився ти і незабаром він пішов. Виходить, крім бабусі та дідуся у мене нікого немає. — У мене й їх немає, відповів Ваня.