— Оленка, внучка, навіщо ж ти перекинула на голову тітки вазочку з варенням? — посміхаючись, говорила Лариса Захарівна, майбутня свекруха Олесі. І все. Ні вибачень гості, ні зауважень п’ятирічній дитині. Олеся мовчки вийшла з-за столу, сяк-так привела себе в порядок у ванній, і зібралася їхати додому.

Сукня, зачіска і настрій було безнадійно зіпсовано. — Вадиме, виклич мені таксі, — тихо попросила вона нареченого.  — Куди це ти зібралася? — здивувалася Лариса Захарівна , — я тобі зараз свій халат дам, волосся хусткою пов’яжеш, так і сядеш за стіл. Олеся зловила благальний погляд Вадима. І вирішила потерпіти заради ко ханого. Незабаром прийшли сестра Вадима з чоловіком, батьки Оленки. Всі сіли за стіл. Жінка гмикнула, побачивши на Олесі дивне вбрання.

— Це наша донька її варенням прикрасила, — пишаючись онукою, сказала Лариса Захарівна. — Вона тут у дівчинки на майданчику ляльку взяла пограти, а та відразу плакати. Прийшла її матуся, кричить. Віддайте дитині іграшку. Я їй кажу: дитина пограє — віддасть. І тут наша Ленка відірвала ляльці голову і жбурнула цій істеричці.

Олена, тим часом, в кухні, розбила горщик з квітами і з’явилася в кімнату з дикими криками, вся перемазана землею. Олеся, в жаху дивилася на цей хаос. Розібравшись з онукою у ванній, Лариса Захарівна повернулася за стіл: — Я завтра Олену з саду забрати не зможу. — Так Ми теж не можемо, у начальниці ювілей, йдемо в ресторан, — відгукнулася дочка.

— Олеся забере, — радісно вирішила майбутня свекруха, — хай звикає доnомагати. — Я не буду забирати Олену з саду, — тихо, але твердо сказала дівчина. За столом на кілька секунд настала гробова тиша. — Дитина-це, відповідальність батьків. — Та що вона про себе уявила, — звернулася вона до сина. — Мамо, припиніть, мені так за вас со ромно, — хлопець стиснув скроні. — Ти такий же слабак, як твій батько, — закричала вона на сина.

Забирайся геть і дівчину свою забирай. Увечері молоді люди довго обговорювали те, що трапилося. Олеся сумно сказала: — Я тебе дуже люблю, Вадиме. І все розумію: вони твої рідні люди, сім’ю не вибирають. Але дуже прошу: не змушуй мене з ними спілкуватися. — Звичайно, ти права, мені дуже шко да, що все так вийшло…

Джерело