Сьогодні я дуже сильно спізнювалася на роботу. Як на зло, була погана погода. У мене був дуже паршивий настрій, день з ранку не задався. На другій зупинці в маршрутку зайшов дідусь з паличкою. Він був досить старий і ледве пересувався. Він дістав з кишені копійки і почав їх перераховувати.

Потім простягнув водієві і сказав: — Ось, тримай, я не бачу, вистачає тут чи ні, але мені на наступній вже виходити. Я мигцем глянула на копійки і зрозуміла, що дідусеві все-таки не вистачало на проїзд.

Знаючи, які водії маршрутки можуть бути дріб’язковими, я полізла в сумку за своїм гаманцем, щоб оплатити проїзд дідуся. Але тут сталося те, чого я ніяк не очікувала. Водій маршрутки простягнув руку з грошима і сказав: — Та що ти, бать, візьми!

Залиш собі, тим більше що їхати тобі всього нічого-одну зупинку. Дідусь дуже здивувався і подякував водієві. Та й я сама була здивована.

Зазвичай, водії не упускають можливості посваритися в зайвий раз. Перед тим, як вийти на своїй зупинці, дід знову подякував водієві, на що той відповів: — Нема за що!

Будь здоровий, батько!. Цей випадок сильно підняв мені настрій сьогодні. Адже, виявляється, що ще є в людях доброта. Мені б дуже хотілося, щоб всі люди були такими. Спасибі водієві за прекрасний ранок!