Я дуже люблю своїх батьків та зобов’язана їм всім . Вони дали мені освіту, допомогли досягти чогось у цьому житті , але хіба потрібно постійно про це нагадувати ? Майже чотири року назад чоловік потрапив під скорочення і залишився без роботи. І до цього в нього була маленька зарплата , але потім почалися більше серйозні фінансові проблеми.

Він довго шукав роботу , а в цей час сім’ю утримувала я. В один момент чоловік зрозумів , що не хоче працювати на чужу людини , можна ж самим відкрити невеликий бізнес та заробляти на життя . Банк відмовив нам у грошах , зате сильно врятували батьки .

Тато позичив всі свої накопичені гроші з умовою , що ми повернем борг через рік . Після цього минуло трохи більше чотирьох років , але чоловікові до цих пір не вдається повернути гроші. Він працює з шести ранку до дванадцяти годин ночі і навіть нормально не спить . Всі зароблені засоби йдуть на їжу та комуналки.

Грошей не вистачає , щоб найняти працівників , так що доводиться все робити самим. Іноді він засинає прямо під час вечері . Перший час я допомагала йому , але несподівано завагітніла і довелося сидіти з дитиною . Матір чудово знає про наше важке становище, але кожен раз запитує коли ми повернемо гроші . На хвилиночку : це взагалі гроші батька , а він жодного разу не вимагав повернути борг.

До цього гроші просто лежали в банку , і я впевнена , що й надалі було б так. У чому сенс тоді дзвонити кожен день із звинуваченнями , який у мене нікчемний чоловік ? Звідки в мене гроші , і навіщо постійно нагадувати про допомогу , мені і без цього соромно .

Я розумію , що тато все своє життя відкладав ці гроші і зараз хоче хоч трохи відпочити , але хіба батьки не повинні допомагати дітям ? Ми ж намагаємося заради майбутнього наших дітей .