— Я тебе кохаю! Ми одружимося і житимемо разом! Долго та щасливо! — обіцяв Роман своїй Аліні… — Це неможливо! — втручалась мати Романа, старанно копіюючи французьке вимовлення. — У нашого сина немає ніякої практичності. Що він у цій жабрачці знайшов! – Нашому синові вже двадцять дев’ять років. — сказав їй чоловік, високопоставлений столичний чиновник. Але як тільки побачив гнівний погляд дружини, відступився.

— Кохана, роби як знаєш. Марина Петрівна кілька разів намагалася переконати сина. Щоразу натикалася на стіну. — Наш син втратив голову. — Жалілася вона своїм друзям. — Я підбирала йому наречених із заможних сімей, але він нічого слухати не хоче. Ну що йому може дати жебрачка, дочка бібліотекаря і водія автобуса? Роман і Аліна вирішили познайомити батьків. Було вирішено зібратися в квартирі батьків Аліни.

Гості пройшлися по їхній квартирі. Марина Петрівна заглянула скрізь і всюди. Навіть документи, що лежали на тумбочці у спальні подивилася. — Бідновато, але дуже чисто, — резюмувала вона. За столом гостя їла лише фрукти. — Не ображайтеся на мою маму, — сказав Роман своїм майбутнім тестю і тещі.

— Вона людина хороша. Ось тільки любить оригінальничати… Через тиждень Марина Петрівна запросила зі зворотнім візитом до себе маму Аліни. … — Я люба моя, знаю чому Ви сумні. Я бачила результати аналізу вашого чоловіка. Йому терміново потрібна операція. Операція коштує дуже дорого. Таких коштів у вас немає. Але якщо Ви вплинете на рішення дочки,

і вона відмовить моєму синові у шлюбі, то я зможк сплатити лікування Вашого чоловіка… — Як ти можеш таке пропонувати?! — пролунав голос Романа. Дізнавшись , що у них у гостях майбутня теща зайшов привітатися і почув слова матері. — Я пропоную лікування батька Аліни.

— Натомість вимагаючи, щоб їх дочка відмовилася від мене?! Мамо, ти чудовисько!.. Роман і Аліна вже три роки, як одружені. Операцію та лікування тестя Роман сплатив сам, взявши кредит. Молоді поїхали жити в інше місто. З матір’ю Роман не спілкується.