Їх службовий роман тривав два роки. Артур, директор фірми, Христина, його підлегла, шеф юридичного відділу. Обидва вільні, обом трохи за тридцять, обидва зробили вдалу кар’єру і на цьому зупинятися не збиралися. Христина була впевнена, що сім’я у них буде ідеальною.

Однак у Артура був бзік — він наполягав, щоб їхні стосунки залишалися в таємниці. Втім, його вимога була цілком зрозумілою. До службових романів і керівництво, і колеги ставляться упереджено. Звичайно, шила в мішку не сховаєш, і про їхній роман знали всі. Але робили вигляд, що нічого не бачать, нічого не чують, нічого не знають. Були, звичайно, неприємні сюрпризи. Але рідко. Так одного разу, коли разом проводили вихідні на дачі у Артура,

до нього раптово нагрянули гості. Чоловік попросив її піднятися на другий поверх, і не з’являтися, поки гості не поїдуть. Христина, демонструючи покірність коханому, кілька годин просиділа в спальні, поки Артур бенкетував з друзями…. Місяць тому Артур зібрав нараду.

— Друзі, я хочу повідомити дві новини, і вони обидві хороші. Перша, представляю вам мого заступника Антоніну Петрівну. Піднялася дівчина, років двадцяти чотирьох, струнка, симпатична, вміло використовує макіяж. — Тато Антоніни Петрівни — новий партнер нашої компанії, — продовжив Артур. — І друга приємна новина — я одружуся. Тут всі присутні зааплодували, посипалися привітання:

— Христина, Артур Сергійович, вітаємо! Ви будете відмінною парою. — Я одружуся з Антоніною, — перервав привітання директор. А потім Артур демонстративно обійнявши Тоню, вийшов з кімнати нарад. Христина трималася мужньо і намагалася зберегти спокій, але бліде обличчя видавало її почуття…

У всі часи, у всіх народів, є міфи і сказання про помсту відкинутої жінки. Христина прийняла пропозицію конкуруючої фірми і перейшла працювати до них. Володіючи повною інформацією про клієнтів фірми Артура, а також будучи в курсі юридичних нюансів компанії, можна бути впевненим — помста Хрестини доставить чимало неприємних сюрпризів справі і кар’єрі екс-коханця.

Джерело