З моїм майбутнім чоловіком ми познайомилися зовсім випадково. Я увійшла до ресторану, щоб ховатись від дощу, через деякий час з тієї ж причини туди увійшов чоловік – досить привабливий, харизматичний… Вільних місць не було, ось він і сів поряд зі мною. Ми розмовляли, почали зустрічатися, а через рік і побралися.

Після весілля все йшло як у всіх інших пар, кохання, турбота, побудова каркасу сім’ї, а незабаром і перша вагітність. Моя вагітність протікала дуже спокійно, і це завдяки чоловікові, який у цей час негайно виконував усі мої примхи. І ось, у мене почалися сутички, мене відвезли до пологового будинку. Мої пологи були неймовірно складними та довгими, я іноді втрачала свідомість від болю, але сутички тривали цілий день, і лише через день я змогла народити.

Коли мені стало краще, прийшов до моєї палати лікар, ось тільки за його виразом обличчя я зрозуміла, що на мене чекає не зовсім хороша новина. Дочка народилася, і вона жива, ось тільки через довгі й важкі по логи, у моєї дівчинки постраждала частина хребта, і нам сказали, що вона не зможе ходити.

Після цього він ще щось говорив, але я не чула його, весь мій світ зупинився. Я зателефонувала чоловікові, щоб повідомити цю новину, на що він кричав мені в слухавку, що з такою дитиною я можу додому не повертатися, а свекруха надіслала мені загро зливе повідомлення, що дитина інвалід її синові зовсім не потрібна.

Я й не думала мою дитину кидати, от і переїхала жити до подруги, яка не мала родини, але мала велику двокімнатну квартиру. Одного разу, коли дитина грала в пісочниці, жінка, яка сиділа поряд зі мною, розповіла про одного діда, який лікував таких дітей,

ось тільки живе він в селі. Я взяла відгул, поїхала за адресою і наступний тиждень ми з донькою провели в будинку цього діда. Він мав двоповерховий старий будиночок, типу готелю для батьків, у яких народилися діти зі схожими проблемами. Я очікувала, що він просто якимось народним методом прибере болі в зоні стегон, але, на мій подив, моя дочка вже через тиждень могла повзати і вільно рухати ніжками.

Ходити поки що не могла, але вона була зовсім маленька. Я була неймовірно вдячна цьому дідові і заплатила йому кругленьку суму, навіть незважаючи на те, що він грошей не зажадав. Бувають такі люди, яких хочеться віднести до святих.

Джерело