Може звучить дивно, але після того, як бабуся пішла з життя, я зраділа нагоді розпочати нове життя. Після себе бабуся залишила двокімнатну квартиру у місті. Ми з батьками жили в селі та влітку приїжджали до неї у гості. Я так мріяла переїхати до міста, адже у селі нічого цікавого не було.

У мене з’явився такий чудовий шанс, що я одразу ж переїхала до хати бабусі. Але після приїзду на мене чекав сюрприз. Там був незнайомий хлопець. Я дуже злякалася, думала, що він злодій. Але молодий хлопець, у свою чергу, теж дуже здивувався. Як з’ясувалося, ще задовго до того, що сталося, бабуся здала свою квартиру в оренду цій молодій людині і підписала контракт.

За законом я не могла виселити мешканця з дому, доки не закінчиться термін контракту. У протилежному випадку мені загрожували судом, після якого я маю компенсувати величезну суму грошей. Але звідки гроші? Загалом довелося змиритися з присутністю чужої людини в моєму домі.

Через кілька днів я знайшла хорошу роботу, і життя потихеньку почало налагоджуватися. Але мій сусід був справжнім чудовиськом: голосно включав телевізор, не прибирав за собою, щовечора тусувався зі своїми друзями у нас на кухні і не давав спати. Я не могла йому нічого забороняти, бо це і його дім.

До переїзду в місто я ніколи не зустрічалася з хлопцями, хоч мені вже двадцять два. Вирішила зареєструватися на сайті знайомств і в перший же день познайомилася там із приємним хлопцем. Ми спілкувалися кілька тижнів, потім я дізналася, що мені пише мій сусід із лівого облікового запису.

За цей час я встигла закохатися, він, до речі, теж. Зараз ми зустрічаємось, живемо в будинку бабусі. Виходить, бабуся подарувала мені не лише квартиру, а й нареченого.

Джерело