На даний момент я живу з маленькою донькою одна. Так вийшло, що мені дуже не пощастило з чоловіком, але дуже пощастило з донькою, яку я просто обожнюю.

Я працюю в перукарні, з донькою сидить моя мама, поки я на роботі, мій брат іноді допомагає мені фінансово, але в основному ми дуже сильно економимо на всьому. Якось я сиділа в кафе з моєю подругою, ми говорили про всяке, і тут мова зайшла про поношений одяг,

і подруга сказала, що щиро не розуміє і терпіти не може людей, які купують такі речі. І ось тоді мені стало якось ніяково. У нас і так не вистачає грошей, щоб закуповуватись у брендових магазинах, от і купуємо ми одяг у « секонд хенді».

Я не розумію претензій подруги: у таких місцях зустрічаються дуже непогані речі, красиві, і майже не ношені. Особливо враховуючи те, що моя дочка щоразу після ігор у дворі повертається повністю у бруді, тож я не бачу сенсу купувати нові речі.

Та й вік у неї такий, скоро до першого класу, доведеться стільки накупити, а в нас грошей іноді навіть на хліб не вистачає, не кажу вже про одяг. І ось одного разу, після чергового походу до секонду хенду , ми не знайшли нічого придатного, вийшли не купивши нічого, ось тільки біля входу ми натрапили на ту саму мою подругу.

Ми обидві через збентеження не привіталися, і вона просто пройшла повз мене, після чого ми навіть перестали розмовляти, але я думаю, що така подруга мені і не потрібна в цілому…

Джерело