Наразі мені вже 21 рік. Я працюю в офісі ще на перевірочному терміні, але начальство мене вже багато хвалить, тому дуже можливо незабаром знайду постійну роботу. Грошей у мене вистачає на життя. У мене є дівчина, у нас все гаразд, і незабаром, напевно, зроблю їй пропозицію.

Ось тільки, на відміну від дітей з багатих сімей, я цього всього досяг сам, без будь-якої допомоги. Батька свого я не знаю. У моєї мами було кілька чоловіків, але коли він так покинув нас, я і не хочу його знати. Ну а сама мама алкоголічка, яка забула про моє існування одразу ж після народження.

Мені здається, якби не моя бабуся, яка мене сама виховала та виростила з мене справжнього чоловіка, моя мама продала б мене за пляшку горілки. Все це роки від неї не було жодних новин, я лише кілька разів чув, що її у відділення відвезли, що вона в бійку потрапила, і ще щось на зразок того.

Зі мною мама, звичайно ж, ніколи не зв’язувалася, лише у бабусі кілька разів просила грошей, на випивку, і начебто все. Тиждень тому я зустрів маму, коли відвідував бабусю.

Вона, мабуть, не чекала і не хотіла з’являтися на моїх очах, але зустрілися ми випадково, бо я сам не горів бажанням. Вона почала плакати, вибачатися і хотіла мене обійняти, але крім генів, мене з цією жінкою нічого не пов’язує, от я і відчепив її від себе і пішов з дому бабусі.

Та жінка, я її навіть мамою вже називати не хочу, не заслужила гарного ставлення до себе.

Джерело