Виходячи заміж за свого коханого, я думала, що мені пощастить зі свекрухою, яка зможе добре виховати онуків. Адже у неї дві вищі освіти і саме це дасть можливість виростити психічно здорову дитини. Свекруху я бачила кілька раз перед тим, як вийти заміж, вона мені тоді дуже сподобалася.

Вона була молодою, ще й 50 не було, знала кілька мов; я думала, що сама зможу порозумітися з нею. Після весілля свекруха майже не з’являлася в нашому будинку, говорила, що не хоче заважати, а після народження дитини, вона сказала, що ми можемо розраховувати на її допомогу.

Однак після наро дження вона взагалі перестала до нас приходити, і коли я запитала у чоловіка, чому його мама не з’являється у нас, він відповів, що вона не хоче брати участь у тому, щоб постійно міняти підгузки. Вона з’явиться лише тоді, коли син трохи підросте та його треба буде виховувати.

Синові виповнилося 9 місяців, вона почала приходити і сидіти з ним, поки ми ходили у гості та веселилися. Потім я стала помічати, що вона якось дивно поводиться з онуком говорить йому безглузді речі.

Одного разу я випадково почула, як вона каже, що його батько багато працює, а мама тільки й робить, що вдома сидить. Мені стало неприємно від цього, потім я ще кілька разів чула подібну нісенітницю, не витримала і сказала, щоб вона перед своїм онуком нічого такого не говорила.

Свекруха образилася на мене, вважаючи, що вона нічого поганого не зробила, але, насправді, вона з дитинства вбиває дитині в голову те, що його мама ледащо, а тато тільки і робить, що мучиться; я просто не хочу, щоб моя дитина росла такою обмеженою. Наразі вона більше не приходить, але чоловік вважає, що я все правильно зробила.

Джерело