Мама дуже рано вийшла заміж, нapoдила мене. У рік батько кинув мене і мою матір. Більше у нашому житті він не з’являвся. Мати тоді в гул пустилася. Шукала собі супутника життя. До мене їй не було справи. Я жила з бабусею, вона заплітала мені косички до школи, годувала та одягала.

Мама тоді вийшла заміж, про моє існування вона забула, пішла жити до чоловіка. Розмова про те, щоб забрати мене з собою, не йшла. Вона прожила з ним рік, потім пішла до іншого. Про мене вона не згадувала. Я росла, з мамою у мене не було жодних стосунків. Тільки могли зустрітися у бабусі в квартирі та ոосваритися. О6рази дитинства мене не покидали.

Якось бабуся вирішила написати дарчу на мене. Мені тоді було все одно, я особливо не вникала в ці справи; якщо бабуся так захотіла, то так треба. Я не заперечувала, підписала, де треба. Я мамі тоді нічого не говорила; не те щоб приховувала, просто не спілкувалася з нею.

Бабуся їй тоді сказала, що все віддає мені, що вона не може розраховувати на жодну частку від її квартири. Мама дужче рщзсердилася. Звинуватила мене у всьому. Час минав, я вийшла заміж, з’їхала від бабусі до чоловіка. Живу разом із ним та його батьками в одній квартирі. Бабусі ми весь цей час допомагали, я приїжджала із сином до неї.

Привозили ми їй лikи, продукти, надсилали грошей. Але вона вже старенька. Нещодавно стався такий випадок. Вона ломилася до сусідів у двері, казала, що то її квартира. Коли я зателефонувала до бабусі, вона все заперечувала. Я спершу їй повірила. А потім цей випадок повторився.

Я вирішила зателефонувати до матері; може, вона допомогла б мені з бабусею. Але вона навідріз відмовилася, сказала, що якщо квартира на мені, значить і бабуся теж. У мене скоро нарօдиться друга дитина; я просто фізично не зможу за двома дивитися. Забрати себе не можу, місця тут немає. Зараз шукаю доглядальницю, примушу і маму розділити рахунок зі мною.

Джерело