Ми з моїм майбутнім чоловіком познайомилися в університеті. Навчалися на одному курсі, але в паралельних групах, часто бачилися на перервах. Відразу один одному сподобались. Потім танцювали разом на всіх дискотеках, почали зустрічатися.

Михайло народився в селі, навчався у місті та орендував тут житло. Я переїхала жити до нього. Після закінчення навчання Михайло зробив пропозицію стати його дружиною. Сталося так, що двоюрідний брат Михайла якраз одружувався та нас удвох запросили на весілля в село, Михайло сказав, що буде весело і цікаво.

Я ще ніколи не була на сільському весіллі, тому погодилась і з нетерпінням чекала на отримання нових вражень. Я була дуже вражена розмахом цього весілля. Запрошено було понад 300 людей, зібралися уся родина. Впродовж пів години я знайомилася з родичами Михайла та дуже втомилася. Як тільки я уявила, що вони всі будуть на нашому весіллі, мене кинуло в жар.

Мені важко було зрозуміти для чого витрачати такі величезні гроші на весілля. Зовсім не сподобалося таке весілля, я б не хотіла такого святкування. Проте в родині Михайла звикли святкувати весілля з розмахом. Святкування триває мінімум 3 дні, присутні абсолютно всі родичі. Страви на столі стоять в три ряди, а дарують ковдри, сервізи, постіль, ковдри, були такі унікали, які навіть мішок картоплі подарували.

На таке святкування витрачається дуже багато грошей, беруть кредити на весілля, а коли воно не окупиться, то ще декілька років платять платежі по кредиту.

Ми з Михайлом вирішили, що такого весілля не хочемо, тому після подачі заяви повідомили про дату лише батькам. На щастя, батьки Михайла зрозуміли наше рішення. Ми розписалися, а ввечері влаштували невеличку вечірку. Гроші, які вдалося зекономити ми витратили на весільну подорож та зовсім про це не жаліємо.

Проте тепер у свою адресу ми чуємо звинувачення з боку родичів Михайла, вони вважають, що якщо ми їх не запросили на весілля, о не поважаємо їх. Тримаються осторонь на родинних святкуваннях, удають, що нас не знають. Тепер і батьки Михайла стали нам дорікати, що через наше святкування у них зіпсувалися стосунки з родиною.

Я розумію, що їх переконанням з приводу весілля понад сто років, але вважаю, що весілля повинно бути для молодят, а не для родичів. Та який сенс від такого святкування, якщо ми витратимо цілу купу грошей, а нам подарують мішок картоплі і ми залишимося в мінусі. А потім замість того, щоб насолоджуватися сімейним життям, ми будемо нервувати де взяти гроші, щоб заплатити черговий платіж по кредиту. Та й навіщо говорити про весілля, яке вже відбулося?

Проте родичі Михайла не скоро нам це забудуть. Батьки Михайла тепер на нас ображені, ситуація в родині напружена. Мене це мало хвилює, а от Михайло переживає. Невже це вплине на наше подальше сімейне життя?

Джерело