Знаєте, мені «пощастило» отримати у подарунок свекрух як у анекдотах – які просто терпіти не можуть своїх невісток, хоч ті нічого поганого не зробили.

Склалось так, що Алла Михайлівна не сподобала собі мене вже з першого дня – хоча будь-хто на моєму місці їй би не вгодив. А все тому, що вона звикла керувати сином та його грошима.

Більшу половину зароблених грошей Григорій віддавав мамі, адже був певен, що вона знає краще як жити – та й йому не потрібно було багато для життя, а так допомога батькам. Але зрозуміло, що після одруження це все закінчиться – гроші будуть йти у сімейний бюджет.

Це і дратувало свекруху. В неї були свої плани на заробіток чоловіка – зробити ремонт, купити щось додому, собі одяг, молодшій доньці вділити. Я так зрозуміла «доїли» мого чоловіка як тільки могли. Не дивно, що мене не люблять – прийшла тут і все зіпсувала.

Не думайте, що я така погана – ми всерівно допомагали їй, просто не такими великими сумами. Але тих грошей явно б вистачало і на нормальну їжу і ще на якісь забаганки. Тим паче у неї була пенсія й вона ще й підробляла. Просто вже не змогли жити на широку ногу.

І тут Алла Михайлівна вирішила піти «війною» проти мене –  але я не промах. Свекруха вирішила підмовляти чоловіка проти мене, говорити яка вона бідна і нещасна, натякати на те, що втомилась ходити по магазинах і шукати дешевші продукти – грошей ж у неї менше і їй треба економити. Та я вирішила перехитрити чоловіка.

Кажу йому, що а давай самі будемо купувати продукти і мама задоволена і час не тратить. Сама ж то розуміла, що та не зрадіє – не зможе давати гроші доньці та й не зможе витрачати їх на дурниці.

Може не надто красиво з мого боку, але інколи потрібно ставити людей на місце.

Джерело