Я не хотіла покидати дочку і їхати з чоловіком на заробітки, але в той же самий час я не могла чоловіка самого відправити. Я починала думати, що він завів там собі якусь коханку. То фото пришле, де він сидить за столом, а поряд якась краля: «Це Наташа з роботи, вона у нашій бригаді на огірках стоїть,» – пояснював чоловік; то коли розмовляє зі мною, у слухавці чути віддалені жіночі голоси. Яка ж жінка таке витримає.

Ось тому, коли він в черговий раз приїхав для того, щоб поновити документи, то я сказала, що поїду на заробітки за кордон з ним. «Разом буде легше, до роботи я звична, а мова – то нічого, ти ж якось там справляєшся,» – відповіла я чоловікові на його слова про те, як я там буду.

Але зараз я бачу, що потрібно було залишатися вдома. Поки я слідкувала за своїм коханим, то моя дочка почала бунтувати проти батьківського контролю та ставити свої умови. А що я можу їй зробити. Накричати через телефон. Бабуся, моя мама, з нею не справляється, говорить, що дівка геть перестала слухатися, постійні скарги зі школи від вчителів на поведінку та незадовільні оцінки. А кілька днів тому вона взагалі мене шокувала своєю вимогою.

«Я тут порахувала, що ви з татом на двох заробляєте щомісяця понад дві тисячі євро. Самі говорити, що там у вас дешеві продукти та кімната у гуртожитку для заробітчан. А моя подруга говорить, що їй тато надсилає щомісяця по тисячі євро для навчання в університеті та для її потреб. Тому я тут подумала й хочу, щоб ти мені також щомісяця відправляла по тисячі євро,» – сказала дочка, коли я розмовляла з нею по відеозв’язку.

Я була шокована. По-перше, мені геть не подобалося, що в неї з’явилася якась подруга, яка на кілька років старша й вже навчається в університеті. Вона стала постійною причиною наших сварок. По-друге ,мені щось не дуже віриться, що їй батько надсилає щомісяця такі гроші. Звісно ж, що я відмовила. Ми з дочкою почали сперечатися. Вона майже кричала на мене, чого раніше ніколи не було.

А потім взагалі кинула слухавку й більше не підіймала її. Кілька днів я не могла порозмовляти ані з нею, ані з мамою.

Не знаю, що робити. Може варто покинути ті заробітки й поїхати до дочки? А то як каже моя мама: «Геть втратиш дитину й будеш потім винуватити тільки себе».

Джерело