Ми з братом ніяк не могли налагодити стосунки з мамою, не могли зрозуміти її. Мама та тато були дуже різними, ми взагалі дивувалися, як вони створили сім’ю.

Тато був душею компанії, постійно водив нас кудись, дозволяв робити все, що нам хотілося, купував нам солодощі, балував. А мама – навпаки, не дозволяла їсти солодощі. Тато не працював, але гроші він брав у нашої мами. Вона постійно лаялася, вважаючи, що насправді не потрібно витрачати стільки грошей на розваги, адже були важливіші речі, на які потрібні гроші.

Ми з братом взагалі перестали спілкуватися з мамою, цуралися її; коли вона приходила втомлена додому з роботи, то кожен із нас йшов у свою кімнату, бо вона змушувала нас виконувати домашню роботу. Вона була дуже сувора з нами, ми не цінували цього, вважали, що мама хоче, щоб ми страждали.

Приходив тато, веселив нас, ми збиралися і йшли розважатися, коли втомлена мама повинна була після роботи готувати їжу, мити посуд, прати, прасувати. Якось тато приніс нам цукерки, дуже багато солодощів; потім прийшла мама з роботи, вони довго розмовляли з татом у кімнаті. Після цієї розмови тато перестав купувати солодощі.

Через деякий час батько зібрав речі та пішов з дому Виявилось, що вони з мамою розлучилися. Брат сказав, що мати все зіпсувала. Тепер я розумію, які погані ми були, що не цінували маму. Вона стільки працювала, щоб утримувати нас, ледве зводила кінці з кінцями, а от тато не працював і не думав про нас.

Зараз ми намагаємося допомагати мамі долати всі труднощі, щоб трохи полегшити її страждання. Батька взагалі не видно: він приїжджає іноді, навіть не цікавиться, як ми живемо. Просто приходить, щоб відмітитися.

Джерело