Моя бабуся відразу не злюбила мого майбутнього чоловіка і всіляко намагалася принизити: на ім’я не кликала, нормально не спілкувалася. Намагалася розпалювати обстановку. Він не сподобався їй через те , що не узаконив стосунки, навіть після народження дитини, мало заробляв, та й ще жили ми в її квартирі.

— За що його поважати? — відповідала бабуся на мої прохання бути м’якшою у спілкуванні. Ми з чоловіком познайомилися півтора роки тому, а рік тому я випадково завагітніла. Мій хлопець зрадів, сам запропонував разом жити та виховувати дитину.

Потім мені різко стало погано і довелося надовго лягти на збереження, а чоловікові переїхати до нас, щоб бути поруч. До РАГСу ми так і не дійшли: спочатку хвороба, потім не хотіли святкувати з великим животом, і він запропонував залишити свято на час після народження малюка. За цей час ми змогли накопичити на каблучки, сукню, фотографа і маленьке святкування.

Я погодилася, а бабусі така поведінка не сподобалася. Адже яка сім’я, якщо немає штампу у паспорті? Мені все одно, чоловік нас любить, у всьому мені допомагає, в малечі душі не чує. Але і це не до душі бабусі .

Вона сердиться, що зять не може нормальну роботу знайти місяцями, а те, що знаходить — просто жах. »Дармоїд і нахлібник» — лається вона, не звертаючи уваги, що чоловік усі гроші приносить у сім’ю. Подруги радять з’їжджати від бабусі. Батьки чоловіка пропонують з ними пожити, але вони знаходяться в сусідній області.

Винаймати квартиру нам не по кишені. Доводилося терпіти, а тут як на зло друг запросив чоловіка на день народження, і той втратив рахунок часу, прийшов додому до ранку.

Бабуся на поріг не пустила. Зараз він ночує у друзів, по дитині сумує, а я божеволію, цілими днями плачу. Він обіцяв, що знайде підробіток, і ми винаймемо квартиру. Дуже сподіваюся, що у нас все налагодиться, і ми знову возз’єднаємося.

Джерело