— Вікторе, нам потрібно терміново здати цю квартиру. Скоро вже потрібно буде платити іпотеку за цей місяць, а тобі все не подобаються наші орендарі. Вже третя родина. -Люба, у них же дитина. Він або здере всі шпалери, або розфарбує. А нам це треба? Так, ми здаємо квартиру в оренду, але вона наша.

Меблі ми вибирали разом і ремонт зробили. Не хочу ризикувати. Краще віддай мені ключі. Через це ти за місяць стала дратівливою та нервовою. Найкраще я сам знайду орендаря, а ти живи спокійно. Галя здивувалась, що чоловік взяв на себе ініціативу. І ще більше здивувалася, коли чоловік за десять днів повернувся вже з грошима. — Все ми домовилися. Договору у нас немає, щоб і проблем не було, але люди вони добрі.

— Так, то це сім’я? — Подружжя, чоловік та дружина. Квартира у нас залишиться цілою. * * * Життя Галі та Віктора налагодилося. Орендної плати вистачило на те, щоб покрити платежі з іпотеки. Проблема була вирішена. Через рутину Галина не помічала, що чоловік останнім часом затримується на роботі.

Він наголошував, що роботи багато і є нові проекти. Але Галя почала підозрювати чоловіка в той момент, коли його телефон задзвонив і він непомітно пішов до іншої кімнати і таємно говорив. Вона почала звертати увагу на поведінку чоловіка і помітила якісь закономірності у тому,

в які саме дні він спізнюється. Вона вирішила підключити до процесу свою подругу, і вони почали стежити за Віктором. На машині подруги вони «сіли на хвіст» Віктору. — Тобі знайома ця місцевість? — запитала подруга Галю. — Ще й як знайома. Я, здається, зрозуміла, в чому справа. Вони приїхали до знайомого будинку, у якому разом з чоловіком здавали квартиру. Галя тихо відчинила замок ключем і підійшла до дверей спальні.

Вона побачила там свого чоловіка і жінку, молодшу за неї на десять років. — Коханий, як минув день? — Нормально. Але, здається, дружина здогадується. Вона так дивилася на мене вчора. – Як вона може здогадатися? Ти ж гроші за оренду даєш їй із своєї зарплати? — Так, щомісяця. — Добре ми вигадали, залишити цю квартиру для наших таємних зустрічей. Тут Галина зайшла до кімнати і спокійним тоном сказала:

— Так, я не здогадуюся! Та жінка швидко підвелася, забрала свій одяг і пішла. — Ось якого орендаря ти знайшов. Ось як ти гроші приносиш додому. Більше не хочу тебе бачити… — Галю, дай мені пояснити… — говорив чоловік, швидко одягаючись. — Квартиру я продам, сама займуся всім, а потім подам на розлучення.

Якщо опираєшся, подзвоню твоїй матері. Вирішуй сам. Віктор розумів, що краще розлучитись задля того, аби уникнути материного гніву. — За агентство платитимеш ти, сам заварив цю кашу. А ще заплатиш мені оренду за всі 6 місяців твоїх забав тут. Галя обвела поглядом квартиру: — Бувай, майбутній колишній.

Джерело