– Вона навіть борщі не вміє варити! — І добре, мамо. Ти мене так у дитинстві ременем дубасила, за те, що я це місиво не їв… я мало не заплакав від радості, коли вона сказала, що не вміє це готувати. — Ти дурень? Вона ж за твій рахунок живе.

— Вона за мій рахунок? І це каже жінка, яка в житті не працювала жодного дня, та жила від зарnлати до зарnлати батька? Нічого, що ми працюємо? Вона цілком самостійна дівчина. Ми, між іншим, на відпочинок вже за мій рахунок збираємось. І так я вирішив. Це мій подарунок їй за те, що вона просто є в моєму житті. — Каблук! Вона навіть дітей нагуляла!

— Я хочу подивитися на твоє обличчя, коли ти побачиш результати тесту, мамо. Ось дочка твоєї подруги, на якій ти так відчайдушно намагаєшся мене одружити, скоро третю позашлюбну дитину наро дить!

— А хто тобі шкарпетки буде штопати? — А мені це не потрібне. Я в змозі купити нові, хоч сто пар шкарпеток! Я не тато. Це він ходив у заштопанних шкарпетках, адже всі його гроші йшли на твої вбрання.

— Ось вона покине тебе незабаром, тоді й поговоримо. — А я й не сумніваюся, що з такими темпами вона мене покине. Це ж небачено! Ти пропонуєш їй гроші, щоб вона пішла від мене, поливаєш її брудом, пускаєш чутки про неї.

Але знай, мамо, позбавившись моєї дружини, ти назавжди втратиш і мене. Щоб цього не сталося, я знайшов квартиру в іншому місті. Працювати я можу і дистанційно. Наступного тижня ми переїжджаємо. Я не збираюся вибирати між тобою та дружиною.