Одного спекотного вечора місто було майже порожнім. Була така спека, що всі поспішали до своїх кондиціонерів. Всі поспішали додому, але пара Діми та Марини міцно трималася за ручку і намагалася бути якомога ближче один до одного. — Виходить, ти мене проміняв на неї?

— До пари підійшла дівчина і схопила Діму за руку. Її блакитні очі були сповнені сліз. — Дівчина, ви, напевно, переплутали мене з кимось, — злякано промовив Діма, спантеличений реаkцією супутниці. В очах дівчини був біль. Вона не стримувала своїх почуттів.

Їх помітила любопитна продавчиня магазину та підійшла до них. Вона співчувала їй і готова була висловити хлопцеві все, що думала про сучасну молодь. — Марино, це якась помилка, запевняю, — сказав Діма і обійняв свою дівчину ніби як нічого і не було.

— Як не знаєш? Може ти і Світлану не знаєш? – сказала дівчина. — Ще й Світлана є? — Запитала здивована старенька. — Це наша дочка. Їй два роки. Діма, я вірила тобі, – сказала Марина. Діма був злий. Він не розумів у чому річ. Зумів, нарешті, вмовити kохану дівчину на побачення, а тут ця «брошенка». — Гаразд, поговоримо потім. А зараз, давай підемо звідси, — прошепотіла Марина, дивлячись Дімі у вічі.

— Люба, я клянуся, цю дівчину я не знаю, — сказав Діма. Через цю фразу продавщиця була готова розірвати Діму на частини. — Гаразд, перестань. Ти прикидаєшся? – сказала Марина. – Я так nогано граю? — спитала дівчина і прибрала руки від обличчя, — а я думала у мене добре виходить. – Що? Що тут відбувається? – Діма все ще не розумів. — Вибачте. Я акторка. Збираюся вступати до театрального, от і тренуюсь на перехожих.

Просто ви перша пара, яку я зустрічала у цю спеку. Вибачте, це мрія мого дитинства, я намагаюся її здійснити. Продавщиця, бурмотячи щось собі під ніс, попрямувала до свого магазину. Діма та Марина пішли заїсти свій стрес морозивом, а юна актриса пішла шукати інших “жертв”.