Подруга розповідала про своїх батьків та про дитячі травми. Вона пам’ятає, як батькам шкода було на них із сестрою зайву копійку витратити, хоча була можливість. Вони могли на вихідних поїхати кудись відпочити, кожні 2-3 місяці бували в різних країнах, купували собі найкращі машини.

Одним словом, ні в чому собі не відмовляли, але про завтрашній день не думали. А зараз подруга з чоловіком взяли квартиру в іпотеку, її сестра зі своїм молодим чоловіком живуть у орендованій квартирі. Батьки на даний момент не мають змоги допомагати.

Раніше бізнес-батька процвітав, а зараз їм ледве на життя вистачає. Потихеньку продають усе, що мали, працювати не беруться, до пенсії ще кілька років. Днями вони з сестрою розмовляли, і молодша заявила, що має налагоджувати своє життя і не може допомагати. Вся надія батьків — на них з чоловіком, а вони самі ледве встигають, вся зарплата йде на виплату іпотеки,

а чоловіка — на ремонт, покупку меблів і техніки, і на життя. Це при тому, що живуть удвох. Раніше вона думала народити дитину, а зараз передумала – куди з такими витратами. А час іде, потім буде пізно. Сестра з цивільним чоловіком винаймають квартиру і накопичують на початковий внесок.

Невдовзі вони дізналися, що чекають поповнення. Вирішили узаконити стосунки та народжувати дитину. Майбутня свекруха обіцяла дати ключі від своєї однокімнатної квартири, яку зараз здає.

Але ж це не вирішення проблеми. А батьки живуть одні в трикімнатній квартирі, а вони виживають. Раніше, коли вони були маленькими, батьки відвозили їх відпочивати, купували гаджети, найкращий одяг та взуття.

Отож всі гроші й закінчилися, а дочкам нічого в посаг не купили, хоч би по одній однокімнатній квартирі придбали. Адже була можливість і на більше, а зараз вони мають півжиття виплачувати іпотеку. І де справедливість?

Джерело