Ми одружені 4 роки, живемо в його квартирі, свого житла у мене немає, тільки частка в батьківській квартирі, яка поділена на них і на нас – двох сестер.

Зовсім недавно не стало батька. Вони з мамою дуже любили один одного, були чудовою парою, жили душа в душу. Втрата батька стала для нас ударом. Батько у нас був молодий, не пив, не курив, багато працював і встиг придбати крім трикімнатної квартири,

в якій вони жили, ще окрему двокімнатну квартиру, дачу, гараж, і мав невелику суму в банку. Все було на його ім’я, і все мало перейти мамі. Коли вона попросила нас написати відмову, ми мовчки погодилися. За її словами, вести документацію легше, коли один власник, адже, можливо, щось потрібно буде продовжувати, не буде ж вона всіх від справи відривати?

А мені все одно: це її майно, мені нічого не треба. На ґрунті поділу майна ми посварилися з чоловіком, і я горда пішла та відмовилася від своєї частки.

Тільки сестра не поспішала : все відкладала на потім і причини шукала, а потім ми дізналися, що вона до суду подала щодо спадщини.

Адже чоловік не дивується вчинку сестри: каже, що вона нічого поганого не робить, своє вимагає. — Ти могла так само вчинити, але зараз уже пізно про це говорити – посміхнувся він. А я вважаю, ця сестра несправедливо вчинила.

Джерело